Краще повірити у казки, чим у твоє кохання.

Глава 12

Вранці я прокинулася і швидко зробивши всі водні процедури одяглася і побігла до низу.
- Доброго ранку місіс Кван- схопила я яблуко зі столу.
- Привіт Лиен, Ай коли ти вже почнеш правильно харчуватися?- підійшла вона до мене.
- Як тільки рак на горі свисне і побудує там будинок.- засміялась я і до нас спустився Гук.
- Доброго ранку- сміючись сказала я.
- Доброго- спускався він по сходах- Лиен їдьмо. Місіс Кван, допобачення, погодуйте Метеора- крикнув Чон а ми поїхали разом до університету.
- Зараз виходимо і беручися за руки ідем в середину- зупинились ми на парковці біля універу.
- Навіщо? Не всі пари тримаються за руки тим паче навіщо всім показувати?
- Ось там - взяв він мою голову однією рукою та показав на директрису, яке дивилася на нас через вікно.
- Добре- ми вийшли з машини і Чонгук відразу взяв мене за руку так ми і пішли.
Всі здивовано дивилися на нас особливо Хісу та Хенсу. Виявилося, що вони сестри.
- Чонгук- оппааа- підбігла Хенсу і обійняла його за шию- Я скучала, а ти?
- Хенсу відстань- відштовхнув він її
- Що з тобою?-здивувалася та.
- Хенсу між нами усе скінчено. Я одружений.- показав він її наші руки з обручками.
- Але ти...
- Що я? Між нами ніколи нічого серйозного не було зрозумій!- всі дивилися на нас та стали шіптатися.
- Але якже те між нами було?- підійшла вона.
- Я лише розважався, тому не сприймай те що було між нами близько до серця. -Його слова мене дуже здивували я не здогадалася, що дійсно Чонгук ніколи не кохав Хенсу.
- Ти зараз серйозно та я була  по вуха в тебе закохана.
а ти!! Ти!!!- крикнула Хенсу і підняла руку щоб вдарити Чонгука.
- Хенсу припини- раптом почувся голос- коли ми повернули голови та перед нами стояла Чон Гієн -що тут робиться?
- місіс Чон.. просто я... Чонгук- заїкалася дівчина - я не розумію...
- Я не потерплю такого у своєму університеті!!! Чого всі дивитеся у вас немає пар!!! Всі порозходились а Чонгук і Лиен зайдіть до мене!- я лише опустила голову а Чонгук навпаки підняв вище.
- Не підемо -гордо сказати Гук.
- Що?-повернулася вона до нас.
- Заспокойся - прошепотіла я
- Що ти сказав?- підійшла вона до нас.
- Сказав, що ми нікуди не підемо. у нас зараз пари і не мусимо йти -він сильно взяв мене за руку і повів а я лише подивилась вслід місіс Чон.

Так пройшов тиждень. Всі розпитували мене про Гука, як ми познайомилися, як він зробив пропозицію та який в ліжку. Інколи мені було сумно від того що я брешу але і правду сказати не можу. Майже нічого не змінилося але в університеті я седжу за столиком з Гуком та хлопцями. Сієн і Бомгю часто проводять час зі мною.
Сьогодні я прокинулася від телефонного дзвінка від Минхо.
-Алло - моно сказала я.
- З днем народження Лиен!!!!- крикнув у телефон Минхо а я посміхнулася- Моїй принцесі сьогодні 20. Уууу ти вже велика для інших, але все ще маленька для мене. Принцеска завжди буть щасливою, здоровою, усміхненою та закоханою.
- Дякую Минхо!!
- Я знаю, що я тобі не рідний але ти для мене все. Ти єдина хто залишився зі мною.- від його слів в мене з'явилися сльозинки.- Тому завжди залишайся такою красивою, щирою, усміхнунею та просто найкращою дівчинкою. З мене подарунок!!- ми засміялися.
- Дякую Минхо, я тебе....я....ти найкращий- посміхнулася я.- Бувай.
- Бувай красуння!!- Минхо відключив телефон.
Я не дуже любила свій день народження, тому що мама ніколи не хотіла мене. І ми ніколи не святкували його а коли Минхо мені щось дарував, вона викидала і кричала на мене. Лише ці 5 років я могла спокійно відсвяткувати день народження з Минхо, Бомгю та Метеором.
Я встала, зробила всі водні процедури та одягнулася.