Краще повірити у казки, чим у твоє кохання.

Глава 9

Я відчула як Чонгук хватає мою руку а іншою рукою тримаю за щоку та ніжно впивається в мої губи я була здивована.
- Відповідай дура!- прошепів він мені в губи а я стала відповідати на поцілунок. Він був такий ніжний і ласкавий одночасно.
Коли ми відійшли один від одного то я зловила на нас здивовані погляди хлопці а Чонгук тримаючи мене за руку повів невихід. Ми поїхали до розкішного ресторану де святкували до самого вечора. Коли всі мали розходитися раптом став дід Гука і став говорити тост.
- Дорогі мої внуки, молодята, аж не віриться, що я дочекаюся до цього момента коли мій єдиний внук знайте дійсно ту саму дівчину і вступить в шлюб. Я знаю що у вас зараз навчання але я не можу залишити вас без подарунка. Мій подарунок для вас це весільна подорож на Мальдіви!!- голосно сказав дід а всі почали аплодувати- Все замовлено, тому завтра в ранці після першої шлюбної ночі ви летите відпочивати, валізи уже в літаку -посміхнулася дідусь і одним оком підмигнув - А ще Чонгук і Лиен не забувайте, що я чекаю на правнуків, тому не баріться!- засміявся дід та всі а я почервоніла.
На годиннику вже давно за 1 ночі а я дуже стомилися від тих підборів та гучної музики тому сказала Чонгуку на вухо -Я дуже втомилися їдьмо будь ласка додому.
- Так звичайно, лялечко- встав він і ми пішли.
Їхали ми у повній тиші а коли приїхали я відразу пішла до себе в кімнату а він до себе. Я зняла фату, підбори, стерла макіяж та розплела зачіску але виявились одна проблема, я не можу зняти сукню, тому що карсет зав'язаний заді. Як я не старалася нічого не виходило, тому я пішла на перший поверх, щоб розшукати місіс Кван але в будинку нікого не було. Єдине що мені залишалося йти до Гука, тому не довго думаючи я направилася в його кімнату.
- Чонгук мені потрібна твоя допомога- зайшла я в кімнату а він лежав на ліжку в спортивних штанях та футболці.
- Невже наша лялечка хоче першу шлюбну ніч - встав він з ліжка.
- Ти що тупий, мені потрібна твоя допомога, і я серйозно- суворо сказала я.
- І що тобі потрібно від мене? підійшов він.
- Я не можу розв'язати свою сукню -опустила голову я- не міг би допомогти?
- А що мені за це буде?- пошло посміхнувся він та взяв мене за плечі.
- Нічого!! Похуй я піду.
Я хотіла вийти але раптом він схопив мене за руку.
- Зараз допоможу але спочатку, ось тримай- він дав мені не велику якусь коробку.
- Що це?- здивувалася я.
- Це подарунок тобі від діда, лежав у мене на ліжку -сказав він і сів на крісло п я здала розв'язувати коробку. Всередині була дуже красива біла білизна та маленька записка
- Це схоже тобі!-дала я йому папірець а він став читати вголос.
- "Дорогі мої внуки, завтра я приїду рано-вранці тому можете не чекати після цієї ночі. Вітаю вас з весіллям. Люблю ваш дідусь."- прочитав Гук і положив папірець на стіл.
- Що нам робити?- запитала я.
- Є в мене ідея!- підійшов він до мене.- де твої туфлі та фата?
- В моїй кімнаті -відповіла я.
- Тоді швидко неси сюди. Зараз зробимо- посміхнувся той.
- Що зробимо?-здивувалася я.
- Не задавай тупих запитань і роби те що я сказав!- суворо сказав він.
Я швидко пішли до себе в кімнату та взявши туфлі, фоту і прикраси прийшла в кімнату Чонгука.
- Так давай сюди- забрав він усе.
Один туфель кинув біля ліжка а інший біля дверей так само зі своїми туфлями далі положив фату на тумбочку та пороскидав одяг по підлозі.
- Черги одягни назад- дав він їх мені а я одягла.
- Що ти робиш? запитала я.
- Ти що така тупа, дідусь сказав що приїде А знаючи його він може приїхати в 6 години і в 10 і навіть у 4, нам потрібно зробити повний вигляд що в нас щось було.
- Ааа зрозуміло!!!
- Сьогодні ти спиш тут!- суворо сказав він.
- Я буду спати у себе а вранці прийду краще.
- Я сказав ні! Ти будеш спати тут! Ти не встигнеш тим паче, що дід може когось прислати.- взяв він білизну із коробочки та кинув біля ліжка.
- Ну тепер здається нормально, тримай футболку і іду у ванну переодягнутися але не надягає нічого.- дав він мені свою футболку.
- Не зрозуміла але...
- Ніяких але - перебив він мене- Не хвилюйся все буде норм можеш бути у трусиках.
-Ой не подобається мені твоя ідея!- скривилася я.
- Повір я також не взахваті, що ти моя наречена.
-Я тебе не змушувала, це і тобі потрібно!- крикнула я.
- Ти заткнеся!
- Якже ти мене бісиш!!
- Ти не менше - став він біля мене- Так давай я тобі допоможу розв'язати сукню чи ти хочеш спати у ній?
- Краще у ній чим у твоїй футболці.
-Ну тоді гаразд- ліг він на ліжко, а я не знала що робити, тому що в сукні було дійсно незручно.
- Блін!!! Допоможи і Вибач- опустила голову я.
- Що ти сказала?
- Вибач я погарячкувала допомажи мені будь ласка з сукнею.
- Лялечко ти навіть такі слова знаєш.
- Якщо не хочеш можна не допомагати.
Я збиралася піти у ванну але він схопив мене за плечі холодними руками.
- Зачекай, я допоможу.
Він потяг за шнурок і я відчула як сукня почала падати, тому швидко підхопила її руками.
- Дякую- пішла я у ванну та переодягнулася як сказав Гук.
Коли я вийшла то положила сукню біля ліжка а сама лягла з іншої сторони Гука.
Вранці роздався тонкий писк і Гук відразу схопився як і я. Цього разу все повторилася ми з Чоном знав були в обіймах один одного.
- Блін!!- сказав Гук і відключив телефон з писком.
- Що сталося?
- Швидко роздягайся- став він знімати футболку і штани чим увів мене в шок.
- Ти що з глузду з'їхав?- сказала здивовано я.
- Дід приїхав давай швидше- серьозно сказав він та закинув свій одяг у шафу залишаючись лише у боксерах.
- Я не буду цього робити! За контрактом ти не можеш мене чіпати.
- Я і не буду тебе чіпати. Але за контрактом ти повинна робити так, щоб дід повірив, що ми пара, тому швидко знімай футболку і прижмися до мене.- він ліг і відвернув голову а я не знала, що робити.
- Не дивися- грубо сказала я.
- Було б на що дивитися.
Я як того не хотіла але швидко зняла футболку і прижалася до Гука вся червона.
Він швидко опустив одіялом до жопи і обійняв мене.
- Руки прибери- суворо сказала я.
- Якщо я заберу руки то все побачить мій дід. Тому тихо він іде.
Ми лягли і притворилися, що спимо як раптом двері відкрилися і в кімнату заглянув дід. Він закрив двері і лише тоді постукав.
- Лиен, Гук прокидайтеся, авто запізнитеся на літак.- кричав дід за дверима а ми стали збиратися.