Чон Бекхьона. Вони пристрасно цілувалися, він відразу посадив її на стіл зкинувши все. Я не хотіла того бачити тому швидко написала Чонгуку.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Через хвилину Бекхьону зателефонували. - Так... Гук я зараз зайнятий давай потім....це так терміново...гаразд скоро буду.... І мама... Добре я їй зателефоную..- Він поклав слухавку. - Що сталося? Це телефонував Гук?- запитала Гієн. - Так! Він хоче з нами поговорити сказав це терміново- вдягнув він свій піджак. - Тоді чому ти так довго давай швидше!- крикнула вона та схопивши сумочку, вони швидко вибігли. Я спокійно зі стресом вилізла з шафи, ну не кожен день ти чуть не стаєш свідком сексом між свекрухою та свекром, тому я відразу випила води та вийшла з кабінету. Я так і знала, що у спішці Чон Гієн забуде замкнути двері.
"Тим часом у Чонгука" Чонгук седів та обідав з дідусем у кафе як раптом йому прийшло повідомлення від Лиен. Після телефонного дзвінка не пройшло і 10 хв як Бекхьон і Гієн вже приїхали. - Оо Гієн, Бекхьон!!! Що ви тут робите?- здивувався дідусь - Гук, що сталося? Чому ти так терміново нас викликав?- запитав Бекхьон та сів біля нього. - Та... Так..я просто дуже за вами заскучався- наігроно посміхнувся він. - Це вся твоя терміновість!?- сказав містер Чон а Гієн вдарила його в плече. - Замовчи вже, бач син за скучив!!- серьозно сказала вона. - Ти їх викликав бо заскучився?- запитав дід. - Не завсім...просто я....я. - Що ти?- запитав тато. - Я...я хотів....спитати чи не бачили ви Лиен? Не можу їй додзвонитися- повернувся він до мами. - Ні не бачили!!- сказали вони. - Тоді добре я її сам пошукаю- він встав та пішов а всі були здивовані.
Я йшла додому та все обдумувала. Чому Гук каже що в його батьків фіктивний шлюб? Чому каже що його не любить мама? І чому у його батьків така близькість якщо вони не кохають один одного? Раптом біля мене стала машина а з її вийшов Гук. - Ооо а ти куди?- запитала я. - Уяви додому- серьозно сказав він.- Сідай. Я сіла в машину і ми поїхали додому. - Нууу- поглянув Гук на мене. - Що ну? - Не роби з себе дурепу. Ти знаєш як для мене було складно викликати батька від вадливої роботи.- суворо сказав Гук а я опустила голову. - Не такай важлива робота- сказала я собі під ніс. - Що? - Нічого! Я тобі все потім поясню!- ми саме підїхали і я швидко вийшла з машини та побігла в будинок. Я відразу забігла у свою кімнату та сіла за стіл. Відкривши блокнот з нього відразу повипадали папери. Мені стало дивно що то були дитячі малюнки і їх було доволі багато. Позбиравши їх я сіла назад та стала гортати далі. Весь блокнот був у приклеїних малюнках і нічого цікавого але коли я закривала блактон то з нього випало фото на якому було 5 дітей 6-7 років. Мені здалося дивним те, що я раніше уже його десь бачила і заді був Японський університет, до якого я лечу. - Лялечко, місіс Кван кличе на вечерю- став заходити до мене Гук а я швидко заховала блокнот. - Іду!-встала я. - А що це в тебе?- підійшов він до мене і взяв одного малюнка, якого я не встигла заховати.- Де ти його взяла?- став Гук більш серйозний. -В...в університеті... У кабінеті мистецтва- я вирішила збрехати. - Дивно! Вони ще досі зберігають мої дитячі малюнки. - Це твій малюнок?- здивувалася я. - Ммг я в дитинстві часто приходив до університету і залишав там свої роботи для мами! - Ааа ясно! Ну що ходімо вечеряти- посміхнулася я і потягла Гука за собою.
Пройшло 12 днів зараз я в вже 5 днів як у Японії. Тут нас зустріли добре та дружелюбно. - Цинь Цяо а куди ми йдемо?- запитала я нову нашу знайому. Зараз вона веде нас по вже знайомому коридору університету. - Лиен, Бомгю не хвилюйтеся просто у нас є традиція всіх нових студентів фотографувати?- посміхнулася нова знайома. - А навіщо?- запитав Бомгю. - У нас є цілий кабінет з фотографіями іноземних студентів. - А можна подивитися?- я згадала про фото Гієн а вирішила щось дізнатися. - Так звичайно. Ми зайшли спочатку у невеличку кабінку де нас сфотографували а потім Цинь Цяо провела нас в той самий кабінет. - Огоо тут так багато фоток- я була здивована, вся кімната була заповнена різними знімками але я шукала лише одну. - Ось- через півгодини пошуків я найшла таке саме фото а звершу над ним було схоже але вже там були дорослі підліткі. - А ти про це старе фото- підійшла до мене дівчина- це одні ті самі тільки через 15 років. - Ооо дякую, я все побачила можемо іти- мм вийшли з кабінету- я забула свого портфеля, зачекай- я навмисно його залишила тому прибігли я сфотографувала фото і взявши портфель, побігла додому. Зайшовши до квартири я пішла прогодувати собі вечерю. Але заглянувши до холодильника я зрозуміла що в мене там миш повісилася. Як мені не вистачає місіс Кван, Метеора та і здається, що я заскучила за Гукам його характером та інколи дитячою поведінкою. Я швидко побігла до магазину але гаменець забула дома, тому купила пару яєць на гроші які були у куртці. Коли я вийшла з магазину то на подвір'ї вже ішла злива. - Блядь, як завжди- стукнула я ногою і побігла. Перебігаючи вулицю я почула сигнал машини і яскраве світло. Раптом хтось хапає мене за лікоть і тягне на себе - Ти що геть сліпа!!! - Ти!!!!- я підняла погляд...
Я зрозуміла що мої роботи нікому не цікаві тому від сьогодні я встановлюю бар'єр. Бар'єр: 10⭐ і 10💬. Вибачте але я хочу трішки більше актива😣😒🙄 Всіх Люблю і Обіймаю 🤗❤️💎
