Краще повірити у казки, чим у твоє кохання.

Глава 18

Підбіг переляканий Субін та міцно обійняв.
- Так зі мною все в порядку, що на тебе найшло?- відійшла я.
- Боже я так перелякався за тебе!!- взяв він мене за плечі.
- Чому ти за неї хвилювався?- встав Чон і відкинув його руку.
- Лиен я пам'ятаю, що вчора в барі було і сьогодні на ранок я поїхав тебе шукати туди але мені сказали, що тебе забрав їх власник, а хто він вони ні як не хотіли казати.
- Я що з обличчям?- положила я руку на щоку де була рана.
- Та я з одним побився, я злякався що тебе забрав який товстий, жирний, педофіл маньяк...
- Кхм...кхм- перебив його Чонгук а хлопці заді почали сміятися- не пам'ятаю щоб я був жирним, товстим, маньяком педофілом- серьозно сказав він і обійняв мене за плече.- і я поправки забрав свою дружину додому з нашого бару.
- Так значить той бар твій Чон Чонгук!- серьозно сказав Субін.
- Так!!
- Тоді не даремно я хвилювався!- вони стали в плотну один до одного що мене злякало.
- А ну заспокоїлися!!- крикнула я і стала між ними- Субін! Чонгук мій чоловік, тому заспокойся ми самі розберемося- суворо сказала я- а ми Гук ходімо обідати- поглянула я на його та пішла до столика.
- Уууу яка гарна наіграна пара!- похлопала Хенсу і підійшла до Гука.
- Хенсу, що тобі потрібно?- злісно сказав Чон.
- Ти..- я просто не звертала увагу і седіла їла, да я така в будь якій сетуації можу їсти.
- Ти розумієш, що я одружений! І ми з тобою не можемо бити разом!!! Я тебе не кохаю!!- всі здивовано дивилися на це все.
- Не хочеш по доброму, буде по поганому!!- серьозно сказала вона і стала до мене обличчям-  всі знате, що Чонгук і Лиен не справжня пара, у них фіктивний шлюб. Мені там сам Чонгук розповів, перед самим його весіллям, вони навіть сплять у різних країнах!!!- кричала вона а всі стали перешіптуватися.
- Хенсу, що ти несеш!!!!- крикнув Гук і схопив її за плече.
- Блядь!! Не дадуть даже нормально поїсти- кинула я виделку на стіл та встала.- ну що за люди пішли заради власної вигоди таке нигадаютт- стала я підходити до них..
- Лиен ти куди?- хотів мене схопити за руку Юнги.
- Коханий пустий її а то я більше з тобою в одне ліжко не ляжу!!- крикнула я та підійшовши до них. Заключила Гука у поцілунок на який він відразу відповів.
Своїми руками він обіймав мене за талію а я стоячи на носочка обіймала його за шию.
-Зніми шарфіка- в поцілунок сказала я а він так і зробив, відкривши вид на мою шию з його роботою.
Коли ми відійшли один від одного то Хенсу вже не була а в дверях стояла місіс Чон.
- Чонгук і Чон Лиен зайдіть до мене в кабінет- суворо сказала вона та пішла.
- Ходімо- сказала я а Чон пішов до хлопців.- Я сказала, ходімо!- крикнула я взявши за руку повела за собою.
- Ну гаразд, ходімо- зхрестив  він наші пальці.
- Що ти робиш? А якщо місіс Чон побачить....
- І, що? Ми одружені маємо повне право тим паче до її кабінету ще добро.- сказав він та ми пішли.
- Ось тримай-одягнув він мені на шию шарфік  та відчинив двері у кабінет.
- Що ти хотіла?- сів Чон на диван.
- Доброго дня!- я вклонилася.
- Доброго дня! Лиен сідай- посміхнулася Гієн а я сіла біля гука.- В мене є новини для тебе Лиен.
- Які?- здивувалася я.
- Я хотіла сказати тобі особисто але думаю і Чонгук має знати- серьозно сказала вона а Гук насторожився.- Лиен я знаю, що у старому університеті ти подавала заявку на конкурс журналістів  для міжнародного обміну, так?
- Так..- посміхнулася я.
- І що з того?- без жодних емоцій сказав Чон.
- Просто вже прийшли результати...- достала вона якийсь папірець зі столу... і я тебе вітаю, ти успішно пройшла конкурс та їдеш як студентка по обміну в Японію!!!
- Правда!!!- викрикнула я та схопилася з місця.
- Так і твій друг Бомгю також- засміялася вона- ти велика молодець.- Тому збирайте речі через неділю у вас літак.
- Тобто в Японію? На довго?- здивувався Гук.
- Спочатку ти Лиен- звернулася вона до мене- поїдеш на тиждень все подивитися, дізнатися, розпитати. На літні канікули приїдеш а потім якщо захочеш, то можеш поїхати туди, на постійне навчання та життя- посміхнулася вона а зраділа цій новині.
- Боже я така рада!!!- обійняла я її- в мене все вийшло!! Потрібно розповісти Бомгю та Минхо!!!.
- Так звичайно- видно що місіс Чон також була рада а ось Гук не дуже.
- А і так- поглянула вона на нас- хоча ви і мої діти і одружені в університеті є свої правила які всі повинні дотримуватися- більш серьозно сказала вона.- Тому поцілунки та все інше тільки дома- серьозно сказала Гієн а я почервоніла.
- Добре- сказав Чон та ми вийшли з кабінету.
- Лялечко...
- Ураааа- крикнула я та зі всієї швидкості побігла у їдальню до бомгю.- Бомгююю!!!- крикнула я в підбігла до нього.
- Що? Що сталося? Чому ти така рада?- ставив він запитання.
- Уявляєш ми виграли конкурс і через тиждень летим до Японії!!!!- крикнула я.
- Да ладно!!!! Ураааа!!!- міцно обійняв мене бомгю.- В нас все вийшло а ти боялася!!!

Я була дуже рада такій новині але було одне но... Я їду туди не для навчання а щоб дізнатися причину чому моя мама мене не любила і ким був мій справжній тато. Але якщо мені там сподобається то я обов'язково залишуся, і не втрачу такий шанс на перспективне майбутнє.

До самого вечора я просто гуляла з Метеором та в мою голову вдарила прекрасна ідея.
Чомусь я замітила як Чон Гієн хвилюється за Гука, лагідно дивиться а в її очах біль та і тоді вона плакала через нього.
- Метеор можеш називати мене дурною, але я повинна дізнатися чому Гук думає, що місіс Чон його не любить, чи це правда, чи ні?- говорила я до пса а він лише гавкнув.- Я все виясню- посміхнулася я та побігла з Метеором додому.
Прийшовши додому я стала відразу шукати інформацію на Чон Гієн та Чон Бекхьона. Нічого цікавого я не знайшла. Тому я відразу за зателефонувала Бомгю, все йому розповіла та стала простити дорогу. Спочатку він відмовляв мене але потім як завжди погодився тому я спокійно пішла спати.

Вранці мене розбудила місіс Кван, тому зробивши всі водні процедури я одяглася та сона пішла до низу де не менш соний уже седів Гук.
- Доброго ранку- позіхнула я.
- Доброго - сказав Чон- місіс Кван чому на півгодини раніше нас розбудили!- злісно сказав Гук.
- Так я б могла ще поспати!- суворо сказала я.
- Так Лиен сіла!- серьозно сказала вона а я так і зробила.- Із сьогодні дня ви так будете вставати завжди!!! Мені набридло кожного ранку готувати сніданок лише для пса- подивилися ми на Метеора а він облизнувся і підбіг до мене.- Ви ще зовсім молоді і повинні піклуватися про своє здоров'я тому починаємо провильно харчуватися- поставила вона перед нами тарілки з їжею.
- Але місіс Кван...
- Так Лиен я знаю, що через тиждень ти летиш до своєї Японії і точно перестанеш їсти- перебила вона мене.- Тому всі мовчки сіли, поїли і поїхали до університету.

Після сніданку місіс Кван ми відразу поїхали до університету, на диво Гук всю дорогу мовчав.
- Привіт ну що там?- підійшла я до Бомгю.
- Та особливо нічого, все про їхню родину, лише хороше та те як вони люблять одне одного.- ішли ми з Бомгю до аудиторії.
- Так нічого, Ааа раніше вони жили в Пусані як і місіс Чон так і містер Чон...
- Мм зрозуміло.
- Я думою більше інформації ти найдеш у них дома або її кабінеті.- пролунав дзвінок.
Всі пари пройшли швидко тому що моя голова була зайнята іншим а саме як пройти в кабінет директриси. Я знала що після пара вона іде в кафе поблизу а кабінет в цей момент відкритий. Тому я вирішила цим скористатися. Після пар я сказала Чону, що йду до СіЄн а в свою чергу просто тихо зайшла в кабінет та стала ритися в столі.
В мене було не більше 30 хв тому я все ретельно шукала але нічого не було. Через 10 хв я знайшла маленький рожевий записник і поклавши його до сумки вирішила піти.
Підійшовши до дверей я почула сміх Чон Гієн та дуже розхвилювався. Я швидко залізла у шафу а до кабінету зайшла місіс Кван в обіймах....

Чекаю на ваші ⭐. Всіх Люблю і Обіймаю 🤗❤️💎