Краще повірити у казки, чим у твоє кохання.

Глава 37

Я помаленьку почала відкривати обличчя. Перше, що я побачила це кров яка текла по мармуровій підлозі. Різко у ваші видався писк я швидко перевела погляд на свої ноги.
- Ніі!!- крикнула я і з моїх очей лилися сльози. Переді мною лежав Метеор стіключий кров'ю- Ніііі!!! Метеор!!!- я обійняла пса і лише глянула на здивовану Хенсу яка тримала в руці закривавлений ніж.
Метеор лише жалісно дивився мені в очі та ніжно скавчав. Я лише обіймала його та тихо ревіла а серце ніби хтось зжав.
- Лялечко уяви у вас останню пару відмі...- радісно забіг у будинок Чонгук.
Спочатку його погляд впав на Хенсу
- Хенсу!! Що ти ту....- невстиг він договорити як побачив у її руках ніж і перевів погляд на мене.
- Лиен!!!- підбіг він до нас а лише тоді замітив Метеора.
- Гук, Метеор- стала я плакати ще сильніше.
Хенсу хотіла втекти але Гук відразу її перехопив.
- Куди зібралася!!?- вперше за довгий час я бачу такого Гука.
- Джей Кей твої ключі...- зайшов Юнги і побачив всю цю картину.
- Хьон, зателефонуй у поліцію та швидку! Швидко!!- крикнув Гук а Юнги відразу став телефонувати.- Тримай її- швирнув він Хенсу на Юнги і відразу підбіг до мене.
- Швидка вже їде!!- погладив він Метеора.
- Гук... Метеор він...він же буде жити?- з вхлипами запитала я а Гук лише поглянувши на Юнги промовчав.
- Метеор.. все буде добре- обіймала я його.
Поліція і швидка приїхали доволі швидко. Поліція забрала Хенсу а лікярв швидкої відразу підбігли до нас.
Раптом Метеор різко замовчав і його очі стали закриватися.
- Ні!!! Ні Метеор!! Ти не можеш мене залишити!!! Вибач, що я на тебе кричала!!! Я люблю тебе мій солоденький- зі сльозами я цілувала його носик і обличчя. Раптом з його очей покотилася сльозинка і його лапка впала на мою ногу.
- Ніііі!!!! Ніііі!- крикнула я та пригорнулася до його.- Чого ви стоїте!!!?- встала я  вся в крові та стала кричати на лікарів- Рятуйте його!!! Чого ви стоїте!!!?- стала битися я в істериці.
- Лялечко тихо- обійняв він мене а я стала бити його кулачками які були в крові в груди і плакати зі всієї сили- Це ти винен!!! Це лише твоя вина!!! Це твоя дівчина його вдарила!!!! Краще б вона вдарила тим ножем мене!!!!.
- Тихо...тихо- ще сильніше обійняв мене Гук а я стала заспокоюватися.- Все буде добре.
- Нііі- все більш спокійно плакала я в груди Чонгука.
- Ми нічим не допоможемо- звернувся лікар а я повернулася до нього- Рана дуже глибока. Ножем було задіяно життєво важливі органи і він втратив дуже велику кількість крові. Мені дуже шкода- стали виходити лікарі.
- Ні! Ні! Цього не може бути!!!- стала я підходити до тіла Метеора як раптом внизу живота щось як жалося і мене пронзив гострий біль.
-Ай!!! Аааа!! - схопилася я за живіт та впала на коліна.
- Лялечко- швидко підбіг до мене Гук та лікар.
- Що сталося?- запитав лікар.
- Вона вагітна, 12 неділь- сказав Гук.
- Негайно її в лікарню- крикнув лікар а Гук схопивши мене на руки поніс у машину швидкої, далі лише темрява...