Краще повірити у казки, чим у твоє кохання.

Глава 26

В палату забіг зхвильований Мінхо.
- Лиен з тобою все добре? Як ти себе почуваєш? - схопив він мене за руку.
- Все добре, не хвилююся- обійняла я його.
- Боже я так хвилювався.- коли я побачила Мінхо мені так стало тепло в серці і я відчула свою родину.
- Лиен після того як тебе випишуть я відразу забираю тебе додому- взяв він мене за плечі.
- Мінхо не потрібно я поїду додому до Гука.
- Містер Чхве не хвилюйтеся я попіклуюся про Лиен.
- Ти таке сама казав на весіллі а зараз вона тут в лікарні з переломом ноги!!!
- Так що за шум та без бійки!- зайшов у палату лікар.- Всім Доброго дня. Як тут моя пацієнтка- підійшов він до мене.
- Все добре- сказала я а лікар став світити ліхтариком мені у очі( незнаю як називається та хрень, сорі🤪).
- Лікар як моя дружина?- запитав Гук.
- З нею все добре, її просто пощастило, вона обійшлася не серьрзним переломом правової ноги, легким струмом мозку та незначними ушибами і подряпинами. Думаю через 3 дні можна буде її виписувати.- став він щось записувати у моїй медичній картці.- так і після виписки їй потрібен спокій, постійний догляд. Хоча у неї і легкий струс мозку але це може викликати головокружіння та нудоту.
- Добре лікар Ю, я про неї попіклуюся- вклонився Гук а лікар вийшов.
- Добре, ходімо. Лиен потрібен спокій та відпочинок- сказала місіс Чон.- Гук попіклуйся про Лиен а ми повертаємося в Сеул.
- Добре мам- посміхнувся Гук.
- Лиен швидше видужуй- обійняла мене вона- містер Чхве може вас підвести?
- Не потрібно я своєю машиною. Лиен якщо що відразу мені телефонуй.
- Ммг- обійнялися ми та всі побажавши мені міцного здоров'я та швидшого виздоровління вийшли. Залишився один Гук.
- Як ти себе почуваєш?- сів він на стільчик поруч з ліжком.
- Все добре.
- Чому ти мене не послухала і поїхала. Ти знаєш як я...- замов він.
- Як ти хвилювався?- засміялася я.
- Нічого такого але...- відвернувся він.
- Що але?
- Ти дурочка- швидко обійняв він мене- так...так я дуже хвилювався- я лише посміхнулася та обійняла його у відповідь- я думав я здурію коли мені зателефонували з лікарні і сказали, що ти потрапила сюди.
- Ну все ж добре.
- Я домовлюся з лікарем і якщо хоч заберу тебе додому сьогодні?
- Це б було просто чудово.- я зраділа тому що вся лікарня мені швидко набрала.
- Тоді гаразд, зачекай на мене- Чонгук радісно вибіг з палати а я залишилась на нього чекати.
Пройшло пів години Чонгук зі сумом прийшов до мене
-Чому ти такий сумний? Невже лікар не дозволив?
-Ну як тобі сказати- опустив він голову- збирайся швидко додому.
- Урааа- крикнула я- Гук але мені немає що вдіти, всі мої речі залишилися в будинку.
- Не хвилюйся хлопці та твої друзі, зібраливсі твої речі та відвезли вже до Сеулу. А ось- дав він мені пакет.
- Що це?- здавалося я.
- Вдягни це. Ти ж не поїдеш у лікарняному одязі-  відвів він погляд.
- Дякую -я посміхнулася та відкрили пакет.
- Не знаю чи тобі сподобається.
- Дякую, але ти можеш вийти?
- Да що я там не бачив?
- Гук- крикнула я.
-Добое, добре- Гук вийшов а я стала швидко одягнутися.