Краще повірити у казки, чим у твоє кохання.

Глава 38

Він протягнув руки зі спини.
- Що це?- здивувалася я.
- Я розумію, що тобі ще тяжко і ти неоговталася після втрати Метеора але я не міг....
- Боже- не дала я йому договорити в вихватила в нього з рук маленьке цуценя.
- Лялечко ти рада?- поглянув він на мене.
- Він такий брудний та напевне голодний- стала я розглядувати щеня- ходімо до ванної кімнати, покупаємо його.
Щеня було дуже брудне, голодне та видно що воно змерзло.
Тому ми з Чоном прийнялися мити його. Було дуже весело, щенятко бігало по всій ванні, бризкалося водою а ми з Гуком сміялися та в кінці повністю залишилися мокрими.
- Іди переодягнися, щоб не захворіти а я поки, що погодую щеня.- витер піну з мого обличчя Гук.
- Ммг -махнула я головою і побігла на верх.
- Гук я все - зайшла я на кухню.
- Лялечко сідай, нарешті повечеряєм- я сіла і ми стали вечеряти.
- Я сама помию посуд- стала я зносити посуд у раковину і приступила до миття посуду.
- Лялечко- обійняв мене за спини Гук- Якщо ти проти, ми можемо віднести щеня до притулку.
- Гук...- повернулася я до нього.
- Я розумію, тобі тяжко і здається наче наш будинок став пустим без Метеора- він говорив так щиро.- тому завтра я віднесу його в притулок.
- Гук, я зрозуміла, що життя продовжується,- вимикнула я воду- від моїх сліз та страждань нічого не зміниться, Метеор не повернеться. Тому давай залишимо його.
- Лялечко ти зараз серьозно?- поглянув на мене Гук.
- Так! Знаєш я звісно сумую за Метеором і знаєш я зрозуміла те що він був мені як ангел-охоронець. Завжди захищав, веселив, не залишав мене саму та і врятував- посміхнулася я- Зараз я майбутня мама своєму малюку та просто дружина коханому чоловікові- обійняла я його за шию.- тому я хочу жити далі майбутнім забудучи про минуле.
- Ти не просто дружина- щиро посміхнувся Чонгук- ти найкраща, кохона дружина- обійняв він мене та заключив у поцілунок. Цей поцілунок був наповнений щирістю та коханням. Коли ми відійшли один від одного то перед нами сидів той цуцик.