Краще повірити у казки, чим у твоє кохання.

Глава 5

Не дуже приємну картину. Чонгук цілував якусь дівку а та седіла на столі.
- Кхм...кхм- вони повернулися до мене- я вибачаюся, що завадила, я насиплю псу лише корму і піду- підійшла я до шафи де знаходився корм.
- Давай швидше- стала казати якась дівка це вже була інша ніж тей раз.
- Швидше ти будеш лише срати в себе дома а тут ти ніхто, тому заткнися- якже мене бісить коли мені вказують.
- Можеш іти - сказав Чонгук тій дівки - я тебе потім наберу- вона злізла зі столу і пішла. - І куди це ти зібралася?- поглянув він на мене.
- А тобі яка справа?- насипала я корм на покликала пса.
- Як не як, лялечко, через 2 неділі у нас весілля.
- І що, не забувай, у кожного з нас своє життя.- поправила я волосся біля зеркало.- Тому, бувай, буду пізно.
- Я вийшла і взявши таксі поїхала до клуби де ми і зустрілися з Бомгю.
- Малишка та ти шикарно виглядаєш-обійняв мене Бомгю.
- Дякую- ми пішли в клуб.

На годиннику вже 3:30 а я ще не хочу додому я майже не пила.
- Лиен їдьмо, я завезу тебе додому- взяв мене за руку Бомгю і ми пішли до машини.
Приїхали ми доволі швидко.
- Вай красивий будинок- вийшов з машини хлопець.
- Так- посміхнулася я- але він пустий, там не вистачає якогось, сімейного тепла та затишку.- сумно сказала я.
- А як там Метеор?
- Не повіриш, краще ніж завжди, він дуже добре ставиться до Чонгука інколи краще ніж до мене.- засміялась я.
- Добре Лиен я поїду, бо тобі завтра рано прокидатися як і мені, тому бувай.- обійняв він мене а я його.
- Бувай- з сумом сказала я.
- Не сумуй, у мене для тебе є сюрприз!
- Який!!!
- Завтра побачиш- посміхнувся Бомгю, сів у машину і поїхав.
Я бачила що у будинку не було світла тому тихо зайшла. Але як завжди тихо не вийшло. Весь сей час Метеор чекав на мене у дверях і як тільки я зайшла він почав гучно гавкати.
- Метеор тихо, припини!- шепотом кричала я як раптом увімкнулося світло і на сходах стояв Чонгук в спортивних штанях і широкій футболці, лише зараз я замітила татуювання на його руці.
- Наша лялечка повернулася ні світ не зоря- спустився він на низ.
- Не називай мене так, це мене бісить.- грубо сказала я
- А я буду-посміхнувся він.
- Тоді я буду називати тебе Кукі- це перше, що прийшло мені в голову.
- А мені подобається.
- Тоді бай, я спати- я пройшла повз нього і пішла в свою кімнату та переодягнувшись відразу заснула.
Вранці я прокинулася від гавкоту Метеора і зрозуміла що запізнююся. Тому я швидко одяглася і побігла на кухню.

- Доброго ранку- крикнула я до Чонгука який снідав йому можна іти до університету коли забажає але не мені