Краще повірити у казки, чим у твоє кохання.

Глава 22

Жіночка років 40.
- А ви хто?- поглянула вона на мене.
- Я донька власника квартири!- серьозно сказала я а жіночка посміхнулася.
- Так ти Лиен. Рада знайомству.- взяла вона мене за плечі- я Юн Сін, ваша нова  сусідка з права.
- Юн Сін хто там прийшов?- почувся голос Минхо а із кухні вийшов і сам він.
- Минхо!!!- крикнула я і побігла в його обійми.
- Аа Лиен, моя дівчинка ти приїхала.- обійняв він мене.- Чому ти так мало телефонувала? Вредіна моя.
- Минхооо. Я скучала!!- посміхнулася я- вибач, що мало телефонувала і писала- надула я щічки.
- Ууу тільки не роби таке обличчя. Я тобі вибачаю.- відпустив він мене- Аа Лиен це наша нова сусідка Юн Сін.
- Оо я вже зрозуміла.
- Лиен!- звернулася до мене Юн Сін- Минхо мені про тебе багато розповідав. Ти дійсно така красива.
- Дякую місіс Юн.
- Так чому це ми тут стоїмо? Швидко ідемо на кухню обідати.- взяла вона нас за руки і повела на кухню.
Юн Сін дуже добре та мила. Я відразу побачила що їй подобається Минхо та і він став більше посміхатися.
- Минхо бувай- обійняла я його- Бувай Юн Сін.
- Лиен може залишися?- запитав Минхо.
- Минхо, на мене дома чекає Метеор і Чонгук.
- А ти ще не була дома?
- Ні. Ми лише прилетіли і я відразу до тебе- посміхнулася я.
- Бомгю також прилетів?- здивувався тато.
- Ні він залишився сьогодні  ввечері прилетить. Я приїхала з Гуком.
- Він також був у Японії?
- Ммг. Він забирав мене.
- Ой щось не подобається мені твій Чонгук. Лиен це точно твій вибір? А якже Бомгю? Ви так гарно виглядаєте в двох.
- Минхо давай знову не підіймати цю тему!- незнаю чому але Минхо не подобається Гук. Якби тільки він знав, що в нас не дійсний шлюб.- Чон мій чоловік і це мій вибір тому бувай, він напевно вже зачекався на мене.- обійняла я його.- Тим паче сьогодні вечірка в честь закінчення навчального року.
- Добре Лиен, бувай.
Я швидко поїхала додому.
- Я дома!!- крикнула я і на мене ці всієї сили пригнув Метеор від чого я не витрималася і впала а пес почав мене облизувати- Метеор припини...припини- сміялася я.
- Метеор сюди!- сказав Гук і пес відразу його послухав і сів біля ніг.
- Ей чого це мій пес тебе так слухає- встала я- Метеор іди сюди!- покликала я пса  а він встав.
- Метеор седіти!- сказав Гук і Метеор назад сів.
- Ейй Метеор сюди!
-Метеор седіти!
-Сюди!!!
- Седіти!!
-Сюди!!!
- Седіти!!!
- Я зказала сюди!!!- сперечалися ми з Гуком
- А я сказав седіти!!!
- Метеор!- перевела я погляд на пса а він схопив край моїх штанів та зі всієї сили потягнув від чого я почала падати.
Гук швидко підхопив мене однією рукою за талію а я схопилася за його плечі і наші погляди зустрілися.
Ми перевели погляд на Метеора який облизнувся та сів напроти нас і гавкнув а ми почали сміятися.
- Метеор, що там- вийшла до нас місіс Кван- вибачаюся- посміхнулася вона а ми швидко відійшли один від одного.
- Місіс Кван- обійняла я її.
- Лиен, моя красуння- обійняла вона мене у відповідь- Боже як ти схудла та і ти Гук. Так, зараз, всі швидко за стіл, я саме вечерю приготувала.
- Дякую місіс Кван але я вже їла дома, у Минхо, тому не голодна- погладила я пса.- Тим паче через 2 години на вечірну...
- Я вас нікуди не відпущу, поки не поїсте.- суворо сказала вона та пішла на кухню а ми за нею.
- Ось все свіженьке, тепленьке- сіли ми за стіл а вона поставила перед нами їжу.- А то надумалися не їсти. Я впевнена, що ти Лиен у своїй Японії нічого доброго не їла. Та і Гук навіть ні разу не снідав. Тому швидко їжте і можете бігти на свою вечірку.
Ми швидко поїли і кожен пішов до себе.
Я швидко зробила всі водні процедури, одягла штани та сорочку, зробила зачіску та макіяж спустилася на низ.
- Місіс Кван а де Гук?- запитала я.
- А він вже як півгодини назад поїхав.- сказала місіс Кван- здається він був з Хенсу- мене це чомусь розізлило.
Тому я швидко побігла на верх і стала переодягатися.