Клятий серпень, клятий університет, кляті сусіди, клята кінець кінцем мати, що послала на дальній кінець села до баби Маринки по самогон! Проводи їй захотілось влаштувати, бачте! Я йшла здіймаючи носаками кедів куряву. Пил маленькими вихорками здіймався вгору і осідав на взуття і шкарпетки. Потім вимию! Або краще викину. До біса!
Сонце сідало за обрій і я подумала, що куми, напевно, співатимуть пісні до пізньої ночі. Післязавтра ми мали їхати в місто з батьками – останній термін. Рубікон. Зібрали речі і терпець. Спакували сервіз і рушники. Ще раз здзвонились з хазяйкою квартири. Вона в черговий раз наголосила, що за свої гроші краще не найдемо. А що вона іще скаже. Житимемо з Маринкою. Може, ще Родіон впишеться. Але то так – її мрії. Про які ні її батькам, ні моїм, ясно, ні слова. Родіон, може, змінить курси по графічному дизайну, щоб не їздити у райцентр кожного дня або перейде на онлайн. Байдуже! Головне, що я думаю про це, як про щось, що очевидно станеться. Подумати тільки! Житиму в одній квартирі з Родіоном. Можливість співіснування з Маринкою мене не приголомшувала – я задумувалась про це протягом шкільних років. Щоправда перший пріоритет віддавався іншому квартиранту... Але досить про це.
Спочатку я думала, що поїду на автобусі у місто – початок самостійного життя і все таке.. Але перспектива дихати три години одним повітрям з Андрієм мене лякала. Тому, зібравши волю в кулак, я від початку до кінця розповіла все батькам. Щоправда, факт нашого з Андрієм сексу я опустила.. ну і гарячі подробиці його з Аліком теж. Хоча і семи пядей у лобові мати не треба, щоб домалювати собі деталі. Батьки відреагували.. не так, як я очікувала. Думалось, будуть крики і погрози влаштувати розправу обом. А все ж деякий час вони приголомшено дивились на мене, як на навіжену, ніби думали, що я все вигадала. А я... Ну, спочатку я намагалась спокійно і виважено все розповідати, а потім, очікувано, розплакалась як першокласниця.
Після надцяти хвилин мого заспокоєння мама запропонувала просто узяти декілька вихідних, щоб відвести мене у місто самостійно та й побути трохи разом. Освоїтись, так сказати. А тато тільки після довгого мовчання запевнив, що Алік відчалив у Львів до батька. Це він чув від тьоті Мирослави, яка ще запитувала, чого я до них не заходжу. Про те, що трапилось, вона, ясно, ні слухом ні духом. Так що, надіємось, у найближчі роки ми з Аліком не побачимось. Це знання мене трохи заспокоїло. З тих подій пройшов тиждень. Про недавню розмову ніхто і не згадував.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Мій чужий хлопець
Teen FictionІснує дві версії цієї історії. Обидві про дівчат шістнадцяти років, у кожної є коханий хлопець і певне місце в соціумі. Їхні долі схожі, але такі різні водночас... Я вам розповім, чи можливо стати успішною маніпуляторкою, коли ти ледь не закохана, і...
