На одній із консультацій я не витримала і підійшла до Аліка, щоб запитати, що з ним коїться. Чесно кажучи, мені набридло ловити на собі його винуваті, а часом злі погляди. Тим паче, що ці декілька разів, що приходила на додаткову мову, він сидів за мною, і відчуття пропаленої спини ще довго не минало. Я було пробувала поговорити з Андрієм, спитати, чи знає він причину такої дивної поведінки Аліка, але не вийшло. Андрій відводив очі та відмовчувався, що бісило.
- То ти тепер його найкращий друг? - в один з цих разів гірко запитала я.
- Ти просто ображаєшся, що він не хоче відкриватись тобі, - відірвавши очі від чергових тестів по функціям зауважив Андрій. У ці моменти, коли мені доводилось ділити його з математикою, я ненавиділа їх обох. - Спробуй сама спитати, що він відчуває.
- Угу, ти усе-таки його не знаєш, - на мої слова Андрій усміхнувся. Я не звернула увагу на його пасивний сарказм і продовжила: - Він, якщо не захоче, нічого не скаже.
- А ти хоч пробувала спитати? - Дещо їдко відреагував Андрій. Його питання поставило мене у глухий кут, адже я дійсно не робила спроб дізнатись, що з Аліком не так. Андрій побачив засмучений вираз на моєму обличчі й остаточно відклав тести. - Якщо ти ще не готова.. чи, як ти думаєш, - він, просто почекай ще трошки.
- Еге ж, - зітхнула я, - скільки ще чекати? Два місяці минуло, як ми нормально не спілкуємось. Пропонуєш ще стільки прождати, щоб потім після ЗНО роз'їхатись й нарешті нормально поговорити на зустрічі випускників через п'ять років? - ледь не викрикнула останні слова я.
- Ти жахливо все перебільшуєш, - засміявся Андрій. - Ще матимеш шанс. До кінця навчального року - не два місяці, як ти кажеш, а всі чотири. Математика! - повчально піднявши вказівний палець, сказав він.
- Ой, не згадуй її при мені!
На це він тільки засміявся й за секунду опинився біля мене, щоб притиснути до себе й поцілувати у щоку.
Усі ці розмови мали схожий характер і повторювались вже третій тиждень. Скоро повинні були б закінчитись канікули, а я так і не вирішила більшість своїх проблем. Деякі плани так і залишились помітками у щоденнику, такі як, наприклад, записатись на додатковий курс чеської чи пофотографувати зимові пейзажі. «Треба щось змінювати!» - подумалось мені цього ранку.
Міцно стискаю кулаки і молюсь, щоб язик не заліз у дупу. Підхожу до Аліка й ледь торкаюсь його передпліччя у синьому в'язаному светрі. Він обертається й дивиться на мене. Мене трохи лякає, що я не можу розпізнати його емоції.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Мій чужий хлопець
أدب المراهقينІснує дві версії цієї історії. Обидві про дівчат шістнадцяти років, у кожної є коханий хлопець і певне місце в соціумі. Їхні долі схожі, але такі різні водночас... Я вам розповім, чи можливо стати успішною маніпуляторкою, коли ти ледь не закохана, і...
