Свято життя

18 3 2
                                    




Об'єктивно, це був жахливий випускний. Не те, що б я експерт, але могло б бути краще. Починаючи із моєї срібної медалі і закінчуючи Андрієм та Аліком, що увесь вечір пожирали один одного поглядами і ледь не терлись один об одного. Я це передбачила, тому наклеїла вії, а не фарбувала, щоб у непідходящий момент, коли Алік вчергове облизне губи, не розплакатись. Все ж треба мати запаморочливий вигляд як максимум, і не бути жалюгідною як мінімум.

Я обрала шовковий брючний костюм молочного кольору і кросівки. Босоніжки програли б версус розбитій дорозі. Особисто я мала можливість побачити, як Маринка, чіпляючись за руку Родіона, повзла шкільним подвір'ям. Чому її не підвезли батьки  ще довго залишалось для мене питанням. Якийсь час я стояла під дверима школи. Випускники збирались у купки. Класна керівничка бігала, мов навіжена, щоб усім причепити стрічку з написом «Випускник». Звичайно, паскудного кольору фуксія. Я сіла навпочіпки під деревом і молилась, щоб мене так не побачила мама і не виписала триндюлів – пожмакається ж! У такому напівзляканому вигляді мене знайшла Маринка у своїй блискучій величі з розрізом ледь не до стегна.  Звичайно, сісти поряд вона не могла. Тільки нахилилась і стурбовано запитала:

-       Ну, як ти?

-       Та як.. сижу.

-       А я тобі захопила «Випускника». Вставай – причіплю.

Ясно, з нігтями у 5 сантиметрів вона мало що могла зробити, тому приколювала я, поки Маринка турботливо змахувала пилинки з плечей мого піджака.

-       Я оце думаю: залишатись нам на банкет чи нє..? Може, самі собі підем. До мене там..

Вона намагалась звучати природньо, однак я знала, що Маринка боїться, щоб я дотерпіла до кінця основної частини і не розплакалась на очах у однокласників. Насправді я й сама не знала, що там буде. Тому вирішила перевести тему:

-       А Родіон що на це скаже?

-       Ну, а хто його запрошував, - вона заходилась поправляти мою зачіску, - якщо хоче з хлопцями залишиться. Ти за нього не бійся – він собі придумає заняття.

-       А де він, до речі?

-       Ой, та курить з хлопцями десь за школою. Вже випустився – вважай можна.

Я оглянулась на наявність Аліка та Андрія. Ніде не видно.

-       То вони, мабуть, з Родіоном стоять. Якщо ти про них, - Маринка прочитала мої думки.

Мій чужий хлопецьWhere stories live. Discover now