Перед очима розгорнулось марево втомленого міста. У середині дня люди воліли поховатись у чотирьох стінах чи під зонтиками літніх терас. На одній з таких терас, за столиком ближче до тротуару, я пила свій безалкогольний мохіто і спостерігала за грою світла у склянці. Батько у звичній манері шуткуючи пробурчав:
- І чо' всі ці установи відкриваються з десятої..? Поки доїдеш - тричі зваришся в машині, а потім ще чекай, щоб тьотки у приймальнях роздуплились...
- Ти задоволена? - заглянула в очі мама.
Я знизала плечима. Цей університет завжди мені подобався, просто я до останнього не звертала на нього уваги. Довго не була впевнена, чи це точно те, що я хотіла і про що, пафосно кажучи, мріяла. Однак, коли нарешті віддала документи і написала заяву на отримання місця в гуртожитку, почувалася задоволеною. Навіть умиротвореною.
- Нарешті все закінчилось, - із легкою посмішкою на губах я запевнила батьків.
Ми власне обговорювали, чи залишитись у місті на декілька днів, щоб прогулятись і дослідити його. Я заперечила. Хотілось додому - валятись у садку й збирати долу пізньостиглі абрикоси. Завібрував телефон. Маринка питала як справи. У відповідь надіслала їй підморгуючий смайлик. Нехай думає, що все гаразд. Хоча, а що в мене могло бути поганого? А якби і було, то найкраще - залишити усе при собі. Негатив зжирає зсередини, а якщо його випускати - то й інших. Я поморщилась. Скандали на людях не моя тема.
Знайома рука опускається плече, а моє серце замирає і падає вниз. Однак я знаходжу в собі сили обернутись. Увесь клас спостерігає за нами.
- Давай вийдемо поговорити. Ти ігноруєш мене уже декілька тижнів..
- Я не буду з тобою говорити, - ледве чутне, крізь зуби
- Оришко, вислухай.
Рука стискає передпліччя, і то виглядає як незграбні обійми. У крові закипає лють. Яке право має ВІН виправдовуватись?!
- Облиш!
Вириваю плече і йду до своєї останньої парти біля вікна. Клас, задоволений, із блиском в очах повертається до своїх справ.
До кінця дня ми встигли зазирнути до гуртожитку, жахнутись від трупиків тарганів у кутках, сфотографуватись раз мільйон, поїсти морози, накупити сувенірів і навіть пошаленіти на атракціонах у парку розваг. Останнє викликало у мене які-не-які емоції. Бажання поблювати, наприклад.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Мій чужий хлопець
Подростковая литератураІснує дві версії цієї історії. Обидві про дівчат шістнадцяти років, у кожної є коханий хлопець і певне місце в соціумі. Їхні долі схожі, але такі різні водночас... Я вам розповім, чи можливо стати успішною маніпуляторкою, коли ти ледь не закохана, і...
