Мій чужий хлопець

Ну просто

- А знаєте... без яблук обійдусь!

Я прожогом метнулась до хвіртки. Пляшка з самогоном тільки зашелестіла у мене в руці. Баба Ната ще спробувала мені крикнути наздогін щось типу «стій, дурна!», однак то була марно. Як же я пожалкувала, що не приїхала на велосипеді. Зараз так би хотілось якомога швидше опинитись вдома, незважаючи навіть на присутність сусідів. Тому ще раз добряче вилаялась і величезними кроками попрямувала у бік хати.

- Оришка, стій!

Ой, невже. Наздоганяє. Я вирішила не зупинятись. Навіть не уявляю, що б він міг мені крикнути наздогін, щоб я обернулась. Алік швидко порівнявся зі мною і зіскочив з велосипеда. І як я його не помітила при вході у двір баби Нати. То б тричі сплюнула і обходила її хату десятою дорогою. Деякий час Алік вів велосипед у руках і прямував за мною.

- Так і будеш робити вигляд, що мене не існує?

- Ну?

Я зупинилась і розвернулась до нього. Варто сказати виглядала я не надто загрозливо, у батькових шортах-парашутах і з пляшкою самогону під пахвою, бо як завжди забула за рюкзак.

Сонце майже сіло за обрій і розмалювало наші обличчя різними відтінками золотого. І незважаючи на всі свої образи, я не могла не відмітити яким же прекрасним був Алік у цього світлі. І яким близьким він був фізично, і яка прірва була між нами насправді. Я набрала в легені побільше повітря і зітхнула. Десь на підкорці було цікаво, що ж він скаже.

- А ти погарнішала.

- Неймовірно. Заради цього ти мене наздоганяв?

- Та ні, - він знизав плечима, - просто хотів запитати, як ти.

Саме зараз я не розуміла, навіщо це все, і чому я з ним взагалі говорю. Ніби всі мої сльози декілька місяців поспіль нічого варті. Ніби зараз середина квітня, і ми тільки-тільки зібрались їхати на пробне ЗНО. На яке він, до речі, так і не з'явився. Я от по-доброму заздрила Аліковому умінню вдавати ніби все ок. Я то завжди в істерики впадала, а у нього навпаки – все сонячно, якщо не зважати на випадок, коли він ігнорував мене декілька місяців поспіль. Якраз тому що зустрічався з Андрієм. І ось Алік знову на горизонті із заразною посмішкою щиро цікавиться моїм настроєм. А я вочевидь цілком налаштована підтримувати з ними ввічливий діалог.