За цей місяць він часто бачив, як Маринка перед ним скидала маску. А вперше це сталось у лісі серед ночі.
Вона сиділа зіщулившись, мов мала дитина, сховавши голову в колінах. Родіон би і не наштовхнувся на Маринку, якби не черговий раз вийшов з хати, щоб таємно від батьків покурити. Так він і закляк перед нею з цигаркою в зубах.
- Маріша? - спитав просто, розгублено, без звичної тягучості в голосі.
- Йди геть, Родіоне, - почулось її невпевнене між схлипами.
Чесно кажучи, він збирався послухатись її, і навіть вже устиг розвернутись на сто вісімдесят градусів, щоб чимдуж зникнути і забути її сльози. Аж раптом, з нізвідки, у скроні постукалась совість і нагадала, що вони мають спільного трохи більше, ніж звичайні однокласники. Йому відразу пригадались ті дві зустрічі ледь не півроку тому, що багато чого змінили, хоч вони з Маринкою намагались більше того не згадувати. Його слізно просив про це Андрій, а її? Алік? Ніздрі Родіона розширились від раптової люті: чи він винен у її сльозах?
У ньому доречно прокинувся дух лицарів-пращурів і він зняв свою курточку, залишившись у сірому в'язаному светрі.
-Сідай на неї, як не хочеш йти, - спокійним, проте залізним тоном сказав Родіон.
Маринка нарешті підняла свої заплакані очі на нього. І як хлопцю, що цінив виключно ледь не фотомоделей, Родіону захотілось втекти і ніколи не вертатись. Туш під очима Маринки змішалась з якимсь яскравими тінями й утворювала величезні чорно-зелено-мерехтливі розводи по всьому її обличчю. А все ж він змусив себе робити вигляд, що вона виглядає як звичайно, і жалкувати, що залишив вдома вологі серветки.
- То пов'язано з м-м.. ними? - спробував підібрати слова для питання.
Після питання Маринка майже відразу перестала плакати, широкими рухами долонь майже стерла всі плями з обличчя і майже стала схожа на себе. Хіба щось льодяне з'явилось у її погляді. Проте Родіон не знав настільки добре Маринку, щоб таке помітити.
- З тобою можна бути відвертою? - запитала вона спочатку, хоча потім, не дочекавшись відповіді, продовжила: - Хоча навіть якщо ти комусь розпатякаєш, мені начхати. ... Сьогодні мене назвали останньою бляддю, - гірко засміялась, - так ще й за те, що я в житті не робила, уявляєш? А в мене, знаєш, навіть сил не було заперечити. То виходить, що правду сказала?
ВИ ЧИТАЄТЕ
Мій чужий хлопець
TeenfikceІснує дві версії цієї історії. Обидві про дівчат шістнадцяти років, у кожної є коханий хлопець і певне місце в соціумі. Їхні долі схожі, але такі різні водночас... Я вам розповім, чи можливо стати успішною маніпуляторкою, коли ти ледь не закохана, і...
