«Якщо ти на негативі – то твої вібрації понижуються. Інакше кажучи: ти постійно притягуєш неприємності» - пригадались мені слова Маринки саме тоді коли я сиділа, перекинувши ноги через вікно, і думала як би не переламати собі ноги до чорта, коли буду стрибати. І, напевно, то була не найкраща згадка.
А починалось все з дзвінка Польки, нашої колишньої класної керівниці, зранку. Похоронним голосом вона повідомила мені, що усі мої однокласники підлі зрадники, адже посміли здати книги у жахливому стані, а вона (занепокоєна ЗНО і випускним) того вчасно не перевірила. Тому треба щось вирішувати. Коли я невинним тоном поцікавилась, що ж саме, то вже знала, що за годину, а краще швидше, маю бути під дверима школи – віддуватись за чужі помилки. І, звичайно, крім мене, ніхто не взяв слухавку від Польки. А ранішні підйоми і розуміння, що школа не відпустить тебе, поки не вип'є усі життєві соки, не сприяли підняттю вібрацій.
Залишивши батькам записку, що буду після обіду (в кращому випадку), я не дивлячись натягнула драні-передрані джинсові шорти з величезною татовою футболкою і закинула свою дупу на велосипеда. Як на зло, перед цим пройшов дощ, і калюжі ще не встигли висохти. Може, б до обіду і обійшлось, та Польці вже горить. Горіло і в мене. І якщо не здіймалась курява, то багнюка – ще й як!
Нарешті Полька почала пояснювати що й до чого. Безперечно, перед цим звернула увагу на мій зовнішній вигляд, а саме - на кросівки і литки у великих плямах від грязюки. На що я тільки усміхнулась у всі 32, мовляв, спішила виконати шкільний обов'язок.
- То виходить нормальні – туди на підвіконня; оці, шо клеїти – в один стовпчик, а ті, що витирати олівець – у другий?
- Так, спочатку сортуєш, а потім вже з ними працюєш, - Полька супроводжувала свої слова махами рукою.
Ох. Судячи з розмірів стопок, совісних у нас в класі було, ну, дуже мало. Поклавши руку на серце, я б сказала, що сама часом не з більшим трепетом ставилась до підручників. Але єдине, що било у скроню: за які гріхи?
- Як з цим закінчиш, то треба буде спуститись до бібліотеки – там залишок.
- З-залишок?
- Ну, а ти думала? Там ще хрестоматії з української літератури та історія, - вона склала руки на грудях. – А що ти так скривилась? Може, хто б то і допоміг, але вони всі вирішили відхреститись. Хочеш, то сама їм дзвони.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Мій чужий хлопець
Novela JuvenilІснує дві версії цієї історії. Обидві про дівчат шістнадцяти років, у кожної є коханий хлопець і певне місце в соціумі. Їхні долі схожі, але такі різні водночас... Я вам розповім, чи можливо стати успішною маніпуляторкою, коли ти ледь не закохана, і...
