Мій чужий хлопець

Відверте

-       Якось Оришка спробувала нарешті розставити крапки над «і» та у неї відвалилась жопа.

-       Дякую Род..

-       Але вона таки надто її любила, тому вирішила просто звалити.

-       Стули пельку, Родіон, - сзаду до нього підійшла Маринка і стукнула по плечі.

-       Ну а шо, - він знизав плечима і закурив, - бездіяльність теж вибір.

Насправді я лише частково погоджувалась з Родіоновими словами. Безперечно, в його голові я б мала втопити Андрія з Аліком у бруді, або хоча б раз врізати. Або ж піти знайти Андрія в все вислухати. Утім, це все вже не мало сенсу. Вони не разом. Про це опосередковано висловився Алік, і навіть писав Андрій у телеграмі згодом. На його повідомлення я так і не відповідала. Напевно, якби у них було справжнє кохання, таке потужне і палке, як у книгах пишуть, я б ставилась по-іншому. Однак, мабуть, їхні почуття мали значення більше для мене, ніж для них. А боротися можна з усим, крім байдужості. І як все нароком чи ненароком сталось, і яке то мало чи не мало значення, має турбувати тих, кому не все рівно. Все ж я приймаю ту ситуацію, у якій опинились, а цікавитись станом людей, які її спричинили, було б занадто.

Ми з Маринкою стояли біля машини батьків Маринки, у неї у дворі. Завтра вранці мали б їхати, а сьогодні тільки поставили у багажник речі. Звичайно, у сам багажник вони не влізли, тому пакет із каструлькою і чашками стояв у ногах. Маринка вже не могла дочекатись, щоб почалось навчання. Родіонові курси теж стартували у перший тиждень вересня. Я ставилась до усього скептично. Перспектива ділити разом з ними квартиру все ще здавалась далекою.

З вікна другого поверху висунулась мама Маринки і гаркнула на Родіона, тому він швидко попрощався і пішов додому. Він мав приїхати до нас десь за тиждень після того, як заселимось.

-       Н-да, не думала ніколи, що із старшої школи на спогад захоплю собі Родіона.

-       Ага. Я теж.

-       Ти рада?

-       Що з нами буде жити Родіон?

-       Та тихо! Ще мама почує, - Маринка озирнулась, потім заспокоїлась, - ти рада взагалі, що цей розділ твого життя закінчився?

Насправді я все ще не могла на всі 100% відсотків відповісти, що так, мовляв, все залишилось позаду, але стало набагато легше. Я побачилась з Аліком та почула Андрія (ну майже), і хоча, то було не те, що б я хотіла побачити і почути, все ж нарешті у моїй голові все розклалось по поличках .