Дай мені трошки долі,
Відчуй моє серце,
Я забираю всі твої болі
З білих рук весною.
Можна писати словами,
А можна передавати зірками,
Як сильно доля мене змінила,
А твої сни вона загубила.
Я буду в траві для тебе перли збирати,
І всі погані сни від тебе забирати.
Не лякайся темної ночі,
До тебе прийде подих весняний.
Сказати хотілось багато,
Тому написала пісні,
Щоб їх співали для тебе журавлі,
Поки я шию зоряну сукню тобі.
Там, перед небом своїм,
Дам обіцянку і забуду про страхи,
Щоб під крилами гріти твої руки,
Стану для тебе птахою земною.
Хай очі твої, неначе небо грозове,
Дивляться на мене,
І я буду рахувати в ньому зорі,
Що там втонули.
Дай мені трошки долі,
Я буду поруч з тобою,
Заберу всі кошмари,
Тебе від них порятую.
Хай буде нам складно,
Я тебе нову сама порятую.
Хай в дні скрутні приходять люди,
Я за тебе буду перед ними стояти.
Я буду в неба просить,
Щоб тебе оминуло лихо чужеє,
Мені більше нічого від Бога не треба.
Тебе хай він від страху зберігає.
Я не хочу, щоб було чути сирени,
Я хочу тільки волі твоєї,
Такої не чужої,
Такої твоєї і своєї.
Я подарую тобі трішки весни,
Зберу каміння дороге,
Що впало в траву,
І зроблю серпанок турботи.
Хай до тебе сонце моє лине,
Не буду я його вже тримать,
Бо тебе я хочу зберігать.
Дай мені Боже крила!
Я буду до тебе літать,
І в неба за тебе всі долі просить.
Я буду для тебе співать,
І в світі своєму прославлять.
