Потоки часу, як слова німі,
Вони говорять нам в тишині.
Потоки часу, як повноводні ріки,
Вони течуть скрізь пальці як вода.
І все втікає час туди,
Де є долі ті потоки.
І все тепло, насправді,
Скоро перестане бачить біль чужий.
Потоки часу, наче діти,
Що йдуть на зустріч сонцю.
Потоки часу, як перші ластівки,
Пролітаю повзи чужі життя.
