Тихий вітер змін,
У моє відчинене вікно влетів,
Поспішно, наче знав,
Що скоро все буде як слід.
І я, дивлячись в блакитне небо,
Тихо говорив сад для себе:
"На місць ти не смій залишатись,
Борись за справедливість
Та безліч інших тих чеснот,
Що сповнюють життя коханням".
І серце моє рвалось від того болю,
Що в глибині моєї душі.
І тихиц вітер змін,
Звільнився з рук моїх,
Обпікаючи рани забутих колись днів.
Я бачив сон, що пестив та беріг,
Летів йому на зустріч швидше сонця,
І ось я побачив шлях,
Що на світло мене виведе тепер.
