Після поцілунку свого
Ти сказав мені,
Що закінчилась доля,
Що не будеш поруч.
Я дивилась у твої очі,
Не пам'ятаючи своєї ночі,
Забуваючи свої болі,
Що були у моїх долонях.
Я не згадую кольору неба,
Коли бачу в погляді твоєму
Свої загадкові сни,
Які ти забирав у мене вночі.
Ти забирав мої страхи,
Забирав німії слова чужі,
Залишаючи пустку мою
В моїй розбитій душі.
Розкажеш мені про свої пісні?
Розкажеш мені про свої шляхи?
Про перше та останнє кохання,
Що було теплої весни.
Я рахувала зорі,
Що падали в твоє синєє море.
Я рахувала їх у твоєму вимірі,
Поки ти існував за його межами.
Ти казав після поцілунку того,
Що не маєш права на любов.
Ти казав після поцілунку свого,
Що не маєш права на душу мою.
Поцілунок своєї зими
Залиш на шкірі моїй ти,
Щоб я знала про холод,
Який чекає тіло твоє.
Ти казав забути слова,
Що колись лунали для мене,
Забути твої очі,
Губи твої забути назавжди.
