Мене знайди в темноті,
В тій холодній та німій,
Що ховає твої та мої сни,
Коли минає день.
Як знайдеш мене,
То напиши мені листи,
В яких розкажеш ти
Про дороги всі свої.
Напиши мені історії зими,
Та відправ веселим голубом до мене,
Сизокрилим, як моя любов,
Як моя остання в світі кров.
Я знаю, що ти не знайдеш,
Я знаю, що втратив ти себе та мене
На цій величній боротьбі,
Яка не минула для нас дарма.
Вибачай, що мої блакитні очі
Не побачать твої ночі,
Не подивляться на наші мрії
З тієї глибокої прірви.
І хай у святковому раї
Не настане зима,
Котра забрала б тебе
У інших коханих людей.
Випий вина за душу мою,
За відкриті двері свої.
Випий вина, мене забувай,
Когось ти для себе пошукай.
І хай спинився наш час,
Я буду любити твої очі,
Кохати твої неймовірно солодкі зорі,
Закохані, що були у твої ріки.
Бог про нас написав вірші,
На крилах птахів іх спустив,
У твої руки та сади,
Які ніколи не побачив ти.
Мій час спинився у твоїх серцях,
Не плач, не млій та не жалій,
Прошу тебе шукай та покохай,
А я для тебе на небі буду листи складать.
Я складу їх так багато,
Наскільки вистачить сил мені,
Поки я тримаю постулат в своїх руках.
Амінь, та вибач ти за все мене!
І як там не крути,
Ти в моїх руках святих,
Будеш мати силу далі йти,
Поки ти не забудеш їх.
