Ходить сум по кімнатам,
По порожнім залам.
Сум танцює наодинці,
І говорить щось на вухо.
Сум не зна жалів,
Летить на крилах він птахів,
Несучи історію твою
У пам'яті своїй.
Історія ця така повна,
У світі вона шанована давно.
Історія невиразних почуттів,
Та кохання в темноті.
Повна гавань вже води,
І місяченко спить один.
Сонце вранці не прокинулось
І люди не почули солов'я спів.
Сидить наодинці,
На березі у золотій косинці,
Мандрівник часодій,
Молився він Марії Святій.
Очі червоні, золотаве сонце,
На голові два роги,
Демона дитина
Загубилась у світі людському.
Молиться Марії,
Вірує в Бога,
Страждає у своїй вірі,
У шумі цього прибою.
За ним янголи стояли,
З білими крилами,
Блакитними очима,
З палкими серцями.
А очі червоні, сонячне сяйво,
Проливали свої сльози,
Падали на холодне каміння,
Когось вони оживляли.
Марія святая тебе любила,
Тебе вона і порятувала,
В своїх очах сльози заховала,
Що колись про тебе проливала.
І співали птахи, шукаючи її,
Золотаві очі, блакить небес.
А ти, демон життя,
Себе все ще шукав.
Егей, прокинься від солодкого сну,
Що принесло горе тобі.
Є реальні люди,
Тобою кохані.
Егей, демоне святий,
Кого можеш чекати завжди?
Кому дарувати будеш світи,
Яких у тебе повно у душі?
Егей, ти знайшов її,
Ту Марію Святую,
Що колись по дорозі згубив,
Що у лісі ти під землею ховав.
І хоч вона не Марія Святая,
А дівчисько маленьке,
Але в неї така душа як в тої,
Яку ти колись так само кохав.
І очі червоні, сонячне сяйво,
Дивились в блакитне небо,
Когось вони там шукали,
Когось ось так вони виглядали.
В блакитних очах бачив зірки,
Зіниці темні, як останні дні.
Ох, демоне, чекай,
Вона тобі подарує життя!
Вона твоя золота монета,
Твоя дорога життя,
Остання твоя дорога
П'янкого розмаю година.
Сидиш на березі, сумуєш,
Ти просто ще не знаєш,
Що твої сліди вона шукає,
Твої сліди вона тихо знаходить.
В новому житті все ще твоя,
В нових історіях з тобою за руку,
Буде вона крокувати,
Та твої руки зігрівати.
Зігріватиме їх так само,
Як колись ти її зігрівав!
Ти їй в минулому посмішку дарував,
Маленькими словами зігрівав!
Демон сумної душі,
Ти так співав чарівно пісні
Про Бога та янголів його...
Сумний демоне її життя.
І люди чували історію твою,
Дивуючись тому,
Що ти мав людське серце
І душу яскравого раю.
І писали люди про тебе елегії,
Писали про тебе листи свої...
А ти шукаючи її яскравого раю,
Дивився в очі чужі.
Сьогодні ти демон,
А завтра вже мандруєш,
Трошки когось чужого шануєш,
І її ти пам'ятаєш.
