Думи мої, думи мої,
Радість мені з вами!
Стали ви на папері,
Яскравими рядами.
І добре, що вітер не розвіяв
В степу, як пилину.
І лихо вас не приспало,
Як свою дитину!
Бо вас любов на світ на радість породила,
Падали на вас сльози... Ледь не затопили,
Ледь вас, мої діти, вони не погубили.
Я б не дозволила віднести вас у море,
Не дозволила і в полі заховати.
Думи мої, діти мої,
Співайте же пісню
Про те, як вас на світ
Любов породила;
Про світанки весни;
Про радість тепла.
Ставайте на папері
Веселими рядами,
Щоб душа не сумувала,
Щоб раділа вона,
Що думи мої співають пісні.
Думи мої, думи мої,
Ви на папері стали рядами,
Стали піснями,
Гомонінням лісів;
Веселкою на дні ріки.
Ви співи моїх птахів.
Думи мої, думи мої,
Я радію, бо маю життя,
Маю вас на папері,
Маю вас у себе в душі.
І вас вітер не розвіяв,
А сонце зігріло.
