Кобзарі пишуть вірші,
Прекрасні для всіх казки,
Про неосяжні степи.
Кобзарі співають пісні,
Передають з хати до хати,
Цілуючи ці теплі вітри.
Кобзарі малюють у світі казки,
Музикою бандури своєї,
Що не змовкає через століття.
Несуть кобзарі на спинах каміння,
Що сталить їхній духи,
Скріплює серце силою живильною.
Грають у гру із русалкою,
Що лоскоче людей
І тягне на дно.
Кобзарі не сліпі,
Вони бачать більше ніж ми,
Котрі маємо очі свої.
Їхні слова чарівні пісні,
Трактати старої душі,
Книги написаних віршів.
