Знову палиш ти вірші,
Не віриш в сили ти свої.
Знову зникає все в тобі,
Стаєш вже мертвим, не живим.
Знову мрії ти ламаєш,
Не стаєш тим, ким маєш бути.
Люди хочу все зламати,
Зробити боляче, не літати.
Ти ж справді любиш все, що робиш.
І не треба нищити ті світи,
Яких багато в твоїй душі,
Наснагу вони дають вперед іти.
Бо в них твоя сила волі,
Твоя душа і серце вже твоє.
Твої у них були сни,
Мрії та, може, болі від життя.
