Офелія відьма зими,
Демон твоєї весни.
Офелія відьма темної ночі,
Ти не дивись в її очі.
Не дивись, бо зачарує,
Вип'є твою душу,
Заховає собі під шкіру
В розчинене серце.
Офелія відьма небесної кари,
Тебе вона вбиває.
Офелія відьма чорної зради,
Твоє серце вона забирає.
Серце твоє до свого пришиває,
Щоб забрати все тепло,
Та розчинитись у твоїх зіницях
Ранньою холодною весною.
Офеліє, милая йди до ріки,
Змочи свої короткії коси.
Офеліє, милая бери страждання,
Що в оберемках моїх.
Бери його, від мене забери,
Я не проти страждання твого.
Чуєш? Не проти нього я,
Тільки моє до нього притисни.
До самих своїх грудей,
До самих своїх думок,
До самих своїх очей,
Його притискай.
Офеліє, рідная чуєш слова мої?
Офеліє, рідная помирай від дотиків.
Ой, помирай від дотиків моїх,
Як від снів страшних своїх.
Демони, демони, демони!
Вона танцюють на могилі твоїй,
Вони не співають радісних пісень,
Забери від нас ти їх.
