Роман ненаписаних історій,
Неоспіваних для світу пісень,
Лежав на столі білими листами,
Повними цих холодних снігів.
За вікном співали птахи,
Танцювали страждання чужі,
і було спокійно на душі,
Коли проливалися чорнила.
Падали на підлогу сльози солені,
Я була не на місці своїм,
Ходила кімнатою,
Дивилася на стіни німі.
Арфи співали у небі моїм,
Падали ноти дощем,
Яскравим та теплим, на дім,
Коли вже наступала ніч.
На білій сукні пляма чорнил,
На моїх руках цілі рядки
Раніше не написаних слів,
Що впали на підлогу повну перлин.
