Ти, напевно, вірив у надії,
Що руйнувалися завжди.Ти, напевно, марив щастям,
Що завжди помирало.Марив мріями про неї,
Про любов вірную її.Твої марива минули,
Зникав..У місячному сяйві,
Промін надії тої.Кликав ти її у своїх снах
Та не чула вже вона.Пішла від тебе, бо ти сам так хотів.
Та сам ти винен, що її від себе відпустив.