Ти, напевно, вірив у надії,
Що руйнувалися завжди.
Ти, напевно, марив щастям,
Що завжди помирало.
Марив мріями про неї,
Про любов вірную її.
Твої марива минули,
Зникав..
У місячному сяйві,
Промін надії тої.
Кликав ти її у своїх снах
Та не чула вже вона.
Пішла від тебе, бо ти сам так хотів.
Та сам ти винен, що її від себе відпустив.
