Опустились на землю сніги,
Не співають тепер перелітні птахи.
Скажи сьогодні хто ти є такий?
Мій страх чи моє кохання весни?
Карі очі, темна кава душі,
Дивились на мене як марево віків.
Я бачила в очах твоїх безліч слів,
Що не сказані і досі для когось.
Любив чи ні, вже ролі не має,
Бо я буду поруч з тобою;
Буду втіхи дарувать і болі збирать;
Буду смути всі до себе в руки забирать.
Я хочу дарувать тобі свої крила,
Теплі ночі літа свого.
Я хочу бути для тебе,
Щоб знав, що кохає серце моє.
Опустились на землю сніги,
Закриваються душі чужі,
А моя для тебе тепле вогнище
Зігрій же руки свої, не забуваючи про сни.
Хай на весні летять до тебе журавлі,
Я буду співати веселі пісні
Про чарівні і теплі степи;
Про сонце що світе для тебе.
Хай ти забуваєш мене.
Я не журюся, журбі не має і хвилі,
Щоб з'явитись в моїй тремтячій руці.
Я все ще для тебе тримаю гарячі зірки.
Сніги вкрили мої стежки,
Змерзли ноги мої на дорозі життя,
Забувають про мої пісні люди чужі.
Не приходе весна в душу до мене.
Я зігріваю твої ніжні світи мої сни,
Я буду поруч з тобою в темряві,
Бо кохати дав мені Бог вночі,
Щоб не відчувати болю сонця твого.
