Сьогодні і завтра буду з тобою;
Сьогодні і завтра я заберу з собою.
Я не боюся того страшного болю,
Тебе від нього я сьогодні рятую.
Я прошу не лякайся того,
Що заглядало у твоє віко,
Я його десь у полі погублю
І тебе від страху захищу.
Не пам'ятаю, як приходив весною,
А серце від думки цієї мліє і тремтить.
І чому чорти не давали до тебе йти?
Чому від крил моїх сипалось пір'я?
Чому у моєму сні було так холодно?
Я відчуваю, що без тебе я один,
Мене ти з собою тихенько забери
У незвідані раніше для мене світи.
Я буду твоїм журавлем,
Я буду твоїм спогадом теплої весни,
Мене ти тільки не забувай і тихо пам'ятай.
І від темряві я сам тебе збережу.
В очах туману твого, я себе загублю,
Стану твоїм котом
І в долі твоїй зостанусь назавжди.
Хай буде складно, буду поруч з тобою.
Відчуй тільки, як вітер зриває пелюстки,
І білий серпанок дерев зеленіє ще,
Як рубіновим стає цілий світ,
А на серці солодко від почуттів.
Я дарую тобі свого кохання,
Того звичного і земного,
Кохання, що ходе по землі
І збирає на полі чарівні квітки.
Дарую його, прикрашаючи рутою,
Яку в чар-зілля клали русалки.
Я не проти вести тебе за руку
До самого дому під серпанком весни.
Там у гаях для нас заспівають пісень,
І в траві згубляться перли небес,
Я тобі подарую їх, наче золото землі.
І там, де будуть сльози, зостануться ріки мої.
Хай не буде більше ніякого болю,
І мої крила стануть твоїм домом,
А я буду на захисті твоєї долі,
Поки в гаї співають мої птахи.
