Вчені сиділи та думу гадали:
Як людині на світі прожить?
Як із шляху не зійти?
Як кохання своє знайти?
Вчені не знали, що казати,
Як долю людини реально показати.
Вони цифрами керувались,
Проценти все рахували...
Вони просто не знали,
Що людина не живе за процентами,
Не живе за цифрами пустими,
Вони просто того ще не вчили.
У вчених голова за науки боліла,
Вони літературну мову не знали,
Бо все рахували цілі "орбіталі"
"Атомів долі" людської.
Рахували і щастя хвилини,
Рахували і смутку години.
Вони не знали нічого,
Крім науки своєї.
Інколи вони не вміли кохати,
Не вміли вночі зірки шукати.
Зірки, що людям про життя говорили,
Що прославляли небосхили.
Вчені керують науками своїми,
А ми, люди далекі від них,
Куруємось коханням чиїмсь,
Поки рахують вчені наші життя.
