Людей у світі так багато,
Наче їх тут мільярди,
А згодом дізнаєшся,
Що їх зовсім немає.
Людей у світі багато,
Але по житті все менше їх,
Веселих та настільки сумних.
Як ти можеш знати про них?
Як ти можеш казати,
Що добрі та шановані вони,
Коли для тебе зовсім чужі?
От як ти можеш говорити про них?
У світі мільярди людей,
Що розбігаються очі,
Бо різні вони між собою,
Але все ще чимось схожі.
Схожі проблемами думками,
Солодкими п'яними вечорами.
Схожі у тому, що обирають вони,
Коли зовсім стають сумні.
Людей безліч довкола нас,
Як у книгах мальовничих слів.
Люди крокують поруч з тобою,
Крокують поруч зі мною.
Люди різні у світі бувають.
Вони ніколи не стануть такими,
Якими їх малює наша уява,
Що була під впливами суспільства.
Ну досить плакать у кутках,
Коли вже зроблені справи,
Яких тобі, ні мені не змінить.
Просто про це забудь.
Забудь, візьми до рук парасолю,
Та під літній дощ іди,
Поки ще маєш свої сили.
Можеш кинуть парасолю в калюжу,
Танцювати під дощем,
Не помічаючи людей,
Що стримують твої польоти.
Людей у світі так багато,
Наче тих далеких зір на небі.
Люди крокую повз тебе,
Їм так складно бути собою.
Стукіт серця, політ думок,
Солодка насолода від життя,
Тяжке бува для них буття,
І ти, людина, все так одна.
Не бійся падати у світ,
Тобі зможе хтось подати руку,
Коли останні надії ти погубиш
І після них нічого не лишиться.
Людей багато, це точно факт,
Якого не змінити вже нікому,
Але серед них є і ті,
Хто тебе колись полюбе залюбки.
Не сумуй моє серденько,
Трохи менше довіряй
Та своє ти десь по світі шукай.
І тому вже серце довіряй.
Людей у світі багато бувало,
Ніхто не спішив життя прожити,
Думав, що воно буде!
А воно було та загуло!
Не слухай людей, будь ласка,
Живи так як говорить душа,
По своїй правді живи,
І хтось в тебе так само повірить.
І хай люди зривають квіти
У садах весною,
А ти будь сердечним,
Будь таким душевним.
Людей на світі так багато,
Що всіх не злічить ніяк,
Але можна рахувати їх
По розбитих вже серцях.
Тобі не треба так багато тих сердець,
Знайди одне єдине,
Що вже готове буде тліти у вогні,
До своїх грудей його ти пригорни.
Своїм правдивим почуттям
Ти його вже огорни.
І більш не буде болю на цьому світі
Ні для тебе, ні для нього.
Ти його людину в натовпі знайди
І тихенько до себе пригорни.
