Кожен з нас,
Як в останній раз,
Закриває очі враз.
Закриває душу на замки
І час не кориться
Як корився він колись.
Кожен з нас,
Як в останній раз,
Співа своїх пісень,
Забуває вогнище живе.
Забуває світло теплих зір,
Свою любов
Та бажання жити знов!
Кожен з нас,
Як в останній раз,
Помирає в своїй зневірі.
Кожен вміє
Щось знаходить,
Знаходячи любити,
А потім помирать.
Сказати чесно,
Можна сто віків прожить,
Але нічому не навчить
Себе самого в цьому світі.
Можеш бути сильним
Мужнім та завзятим,
Але не стати відданим собі,
Виходячи на край тих берегів.
Кожен може порівняти
Що із чим пов'язано в житті,
Яка дорога куди тебе веде,
До кого вона тебе приведе.
Може кожен помирати,
Щастя даруючи іншим в світі,
Але не знаходить оберемків,
Що несуть вони тобі.
О, час, чому ти швидкоплинний?
Чому не маєш переваг?
Ти наче повновдная ріка!
Люби, вмирай
І знову оживай!
Шукай, знаходь
І сам люби когось.
Шукай шляхи,
Іди до самого кінця,
Там будуть вони тебе чекать,
Будуть там тебе шукать.
