Дружина понад усе

Глава 47. Селище Шанься

Попереду у солдатів був довгий похід. Елітні війська Цзін Шао не брали із собою важкої броні та спорядження для облоги міст, а кавалерія становила лише малу частину цього війська. Серед багажу були каструлі та сковорідки, чашки та інший посуд. Однак марширували вони не дуже швидко, тому екіпаж Му Ханьжаня анітрохи не затримував їхнього просування. Всю дорогу він неквапливо рухався за конем Цзін Шао.

Ге Жої тихо сиділа в передній частині карети, приносила чай чи наливала воду. У годину У[1] Цзін Шао прослизав у карету військового радника, щоб трохи відпочити. Генерал правого флангу страшно йому заздрив і частенько зганяв кучера з козел, щоб зайняти його місце. Таким чином він міг підібратися ближче до прекрасної служниці військового радника. Однак це було марно, оскільки Ге Жої відповідала на десять його запитань одним-двома реченнями. Правому генералу завжди хотілося дізнатися про походження військового радника, але він так і не зміг витягнути з Ге Жої жодного слова на цю тему.

[1] Година У = Година Коня = 11:00 - 13:00

– Це ж служниця самого військового радника, звичайно, вона вміє зберігати секрети, та ще й краще за тебе, – генерал лівого флангу поплескав по плечу пригніченого колегу.

– Друже Лівий, це ти мене так підбадьорюєш? – Правий генерал кинув на нього косий погляд.

– Звичайно, – генерал лівого флангу відвернувся і схопився на коня, більше не звертаючи на нього уваги.

Провівши таким чином понад десять днів, вони досягли гірського хребта Дахан. Нескінченні гори перегороджували шлях, і їм належало зробити гак більш ніж у сотню лі. Цзін Шао наказав поки що розбити табір, а наступного дня продовжити шлях.

***

– Однолінійний стрій слабкий і в нападі, і в обороні. Як тільки ми зіткнемося з ворогом, нам залишиться лише стояти там і чекати, доки нас не прикінчать! – у центральному наметі Чжао Мен тицяв пальцем у розташування військ, накреслене на піщаному столі[2].

[2] Такі столи, наповнені піском, використовувалися під час обговорення плану атаки/перекидання військ. Накреслили план, не сподобався – розрівняли пісочок та намалювали новий варіант.

– Але ж ми не зможемо досить швидко йти гірською дорогою, якщо не застосуємо однолінійну побудову! – генерал правого флангу вказав на топографічні карти.