Дружина понад усе

Глава 67. Випадкова зустріч

Краєвиди в Цзяннані були гарні, але взимку тут було трохи похмуро.

Невеликий місток над потічком, м'який ритм тихої розмови і двоє людей, узявшись за руки, безцільно блукають по доріжці з блакитного каменю.

Вони вже пробули в Пінцзяні два дні та відвідали кілька особливо мальовничих місць. Місто могло похвалитися красою своїх громадських садів, але деякі скверики перебували у приватній власності і рідко відкривалися публіці.

– Якщо благородним панам хочеться оглянути пам'ятки, варто вирушити до Павільйонів Смарагдового Бамбука на сході міста та насолодитися музикою, – порадив господар кіоску з розписними парасольками.

– У цих павільйонах є щось особливе? – Цзін Шао вибрав парасольку, прикрашену чорнильним феніксом, і показав її чоловікові, що стояв поруч.

Му Ханьжань кивнув і заплатив продавцеві.

– Павільйони Смарагдового Бамбука – вельми вишукана назва, проте це не чайний будиночок, – чоловік взяв гроші. Чемно посміхнувшись, він пояснив, що зазвичай саме в чайних будиночках цінителі могли насолодитись довколишніми звуками, але Павільйони Смарагдового Бамбука вели справи дещо по-іншому. Заклад був витонченим та елегантним, але замість чаю в ньому пропонувалися закуски. Кожна страва була надзвичайно дорогою і неймовірно вишуканою. Багаті сини міста Пінцзян, які хотіли добре провести час, а не вдавати, що просто п'ють чай, найбільше любили це місце.

Почуте відразу зацікавило Цзін Шао. Його Ванфей подобалися елегантні місця та дрібниці, а сам принц любив усілякі закуски. Таким чином, вони могли одним пострілом вбити двох зайців! Не зволікаючи жодної миті, він потягнув чоловіка до східної частини міста.

Павільйони Смарагдового Бамбука справді могли б бути еталоном витонченості. Ряди бамбукової порослі закривали це місце від випадкових поглядів, а доріжка з гальки манила за собою вглиб. Посеред бамбукового гаю стояв невеликий павільйон, теж повністю виконаний з бамбука і оточений потічком, що приємно дзюркотів. У павільйончику сиділа дівчина з піпою[1] в руках і тихо співала народну пісню Цзяннані. Головний павільйон оточували шістнадцять невеликих бамбукових альтанок, у кожній з яких стояли стіл, стільці та пічка з розпеченим вугіллям. В одній альтанці місця вистачало лише для одного столика. Щоб зберегти відмінну елегантність, цей заклад відмовився від офіціантів, що снували довкола, і у яких можна було б зробити замовлення. Натомість гостям доводилося йти в віддалену частину бамбукового гаю та замовляти закуски прямо у власника.