Дружина понад усе

Глава 25. Випити оцту[1]

[1] Приревнувати

– Завтра цей принц подасть прохання Батькові-Імператору, однак не варто плекати особливих надій, – Цзін Шао підняв очі до неба. Судячи зі стану сонця, настав час повернутися до свого Ванфей і розділити з ним трапезу. Принц поставив чашку на стіл і встав, збираючись йти.

– Ван'є великий і доброчесний, ця дочка дякує вам від свого імені та від імені всіх своїх родичів! – Ге Жої з гучним стукотом опустилася на коліна і вклонилася Цзін Шао.

Чоловік зітхнув, розвернувся і вийшов. Зрештою, король Південного Сходу був місцевим тираном, колись Великий Пращур подарував йому шмат землі на південному сході як своєму васалу і дав повну владу та контроль над цією територією. Неважливо, яку несправедливість зазнала родина Ге, у нинішній ситуації Батько-Імператор поки що не підніматиме це питання. Але все ж таки, те, що потрібно було зробити, має бути зроблено: та інформація, яку можна буде використати проти короля Південного Сходу, нехай на даний момент і марна, в майбутньому безперечно знадобиться. Зараз він доповість про це своєму Батькові-Імператору, і це також вважатиметься виконанням службового обов'язку.

***

В останні кілька днів, переписуючи книги, Му Ханьжань часто забував про час, тому Цзін Шао спочатку подався до кабінету, щоб знайти його. У кімнаті не було ні душі, тільки наполовину переписана книга лежала на столі, і тріпотіла від подиху вітру, через що її сторінки тремтіли і шелестіли. Цзін Шао переступив поріг, закрив книгу і відклав її на край, опустивши погляд, він помітив під столом кілька паперових кульок, піднявши і розкривши одну з них, він виявив, що на папері немає жодних слів, тільки три великі плями чорнила. Чоловік не зміг утриматися від усмішки, напевно Цзюнь Ціну, який так довго копіював книги, теж це набридло. Краще йому завтра самому сісти за перепис книг і відпустити Му Ханьжаня на день розвіятись.

***

– А де Ванфей? – навіть коли Цзін Шао прийшов до обіднього столу, він все ще не побачив й тіні свого чоловіка.

– Доповідаю Ван'є, Ванфей сказав, що у нього немає апетиту, тому він повернеться до спальні першим, – правдиво відповів Юн Чжу, ніби зовсім не чув відмовку, яку Му Ханьжань наказав йому озвучити. З погляду Юн Чжу, серце юного, ніжного Ванфей явно страждало від глибокої образи, але він, як і раніше, намагався вдавати, що все гаразд, щоб Ван'є поїв сам і не просив скласти йому компанію, ну хто ще в цьому світі міг дійти такого рішення?