Дружина понад усе

Глава 52. Перевал Шен Цзін

Після цієї фрази початкове занепокоєння Цзін Шао поступилося місцем дурнуватому сміху, після чого він міцно обійняв свого чоловіка:

– Треба ж таке, які розмови! А хто ж це хотів розлучитися зі мною ще на самому початку? – "Тепер уже не відчуваєш такого бажання?" Втім, останнє речення він не наважився вимовити вголос.

– Якщо розлучишся зі мною, це буде ідеальною можливістю. Я зможу одружитися з тобою і привести в сім'ю Великого Маркіза Півночі як свою дружину[1].

[1] Оскільки мати Му Ханьжаня була підвищена з наложниці до вторинної дружини, він тепер вважається офіційним спадкоємцем.

– Так, звучить непогано, – Цзін Шао присунувся ближче, щоб поцілувати чоловіка.

– Мрій! Ніби я захочу взяти тебе за дружину! – Му Ханьжань ухилився від поцілунку та встав. – Ти занадто багато їси і занадто лінивий – чим ти зможеш догодити людині, за яку вийдеш заміж?

З цими словами Му Ханьжань підхопив тигреня, що вешталось у них під ногами, повернувся і вийшов з намету.

Цзін Шао надовго завмер. Слово честі, Цзюнь Цін намагається перевернути небеса! Він посмів сказати, що його власний чоловік "занадто багато їсть і надто лінивий"! Схопившись на ноги, він кинувся навздогін за чоловіком. Він збирався викласти своєму Ванфей гарний урок про те, як виявляти повагу до чоловіка. Але не встиг він зробити й кількох кроків, як зітштовхнувся з генералами лівого та правого флангів, які прийшли обговорити встановлення табору. Цзін Шао залишалося тільки натягнути на обличчя не щиру посмішку і повернутися до центрального намету.

***

Після того, як Чжао Мен разом із солдатами вирушив до перевалу Шен Цзін, Цзін Шао наказав армії Шу розташуватися неподалік і чекати новин з перевалу Тигрових Пазурів. Очоливши двадцять тисяч людей, що залишилися, принц взяв припаси, фураж і спорядження і розбив табір за тридцять лі від перевалу Шен Цзін.

З обох боків від перевалу крутими грядами нависали могутні гори. Дорога була вузькою та прямовисною. У найвужчій частині цього проходу було збудовано стіну. Чорні кам'яні блоки височіли на десять чжанів. Незліченними рядами темніли амбразури, навколо стіни можна було помітити безліч людей, що товклись поряд. Важка дерев'яна брама, втоплена в кам'яній стіні, була міцно замкнена. Промені заходу сонця ледве могли досягти їх, і лише одна чи дві металеві заклепки сяяли холодним блиском.