Дружина понад усе

Глава 7. Повернення в батьківський дім[1]

[1]  За традицією, наречена повинна повернутись додому в супроводі нареченого на третій день після весілля і привітати своїх батьків.

– Янь-Цзі віддає данину пошани Ванфей. Ванфей, прошу, приміть цей чай, – вічливо промовила наложниця четвертого рангу Лю[2]. Вона вклонилась Му Ханьжаню і простягнула йому маленьку чашку, котру їй передала служниця. ЇЇ голова була опущеною, прекрасне обличчя не показувало особливих емоцій.

[2] "Янь" – ім'я наложниці, "Цзі" – її ранг, "Лю" – прізвище. В Давньому Китаї жінки після заміжжя зберігали дівоче прізвище родини, але діти – не важливо ким вони були народжені дружиною, наложницею чи служницею, – отримували прізвище батька.

Му Ханьжань зробив ковток чаю і нагородив її ниткою перлів з Південно-Китайського моря; коли жінка прийняла подарунок, він дозволив їй підвестись.

– Ця слуга вклоняється Ванфей, вітає Ванфей зі шлюбом і бажає Вам якомога більшого щастя, – легким і веселим тоном прощебетала Ши Ці[3], котра вочевидь намагалась вислужитись. Через свій низький ранг вона не мала права називати своє ім'я, їй дозволялось називатись лише "ця слуга". Однак вона від початку була донькою служниці, тож слова "ця слуга" легко і без найменшою зупинки стікали з її вуст.

[3] Ши Ці - Служниця-наложниця, П'ятий ранг.

– Можеш підвестись, – Му Ханьжань відставив чашку чаю в бік і нагородив наложницю Лі парою золотих заколок для волосся. Звісно ж, в його "приданому" не було жодних жіночих аксесуарів, і ніхто в резиденції Великого Маркіза Півночі не збирався себе обтяжувати купівлею подібних речей для нього. Все це таємно передала йому його мати за день до весілля, непокоячись, що ображені наложниці будуть капостити її сину.

Мен Сі охопило розчарування, коли вона побачила, як Ванфей в своїй спокійній манері роздавав нагороди; їй не вдалося насолодитись "виставою", на яку вона розраховувала. "Очевидно не даремно люди кажуть, що незаконнонароджений син вартує більше, ніж донька від офіційної дружини..." – подумала вона. Коли донька офіційної дружини виходила заміж, вона могла отримати в якості приданого лише срібло та коштовності, але коли одружували бастардів, ті могли претендувати на свою долю сімейної власності.

Му Ханьжань подивився на жінок і не поспішаючи промовив:

– Я чоловік. В майбутньому вам потрібно як належить дотримуватись етикету у вчинках та словах. Стосовно ранішніх та вечірніх візитів, вам потрібно лише прийти та привітатись, в усіх інших випадках не слід мене шукати, – його чистий і рівний голос було дуже приємно слухати, промова же була сповнена гідності, з котрою було важко сперечатись.