Кохання та Кров

4

- Сукина ти скота ! (Старшина)
- Вона ж королівська.. (довірений )
- Та мені насрати, чия вона ! Це створіння зіпсувало мені судно, і якщо воно виживе я своїми ж руками задушу її та приготую із неї обід! Клянусь.
- Дес, припини! (Довірений)
- Будь-ласка, пане !
- Та йди ти до біса ! Тобі  ніхто слова не давав ! Я зараз і тебе задушу !
Судно на якому, ми ще  якимось чудом стояло, почало йти під воду. Вода доходила до верхівок. Скоти уже відпливли на інший берег, залишивши нас самих із торбами їжі.
Я  також готувалася плисти, але старшина перервав мене..
- Якого божого! Ти вмієш плавати ?
- Я..?
- Йдеш против закону ! Против королеви !
Ти ж жінка, твоє місце на кухні готувати та дітей народжувати !
- Пане, я не вмію плавати, я просто відчуваю що можу це зробити.  І вибачте, що дала вам подумати про себе погане. Моє місце справді на кухні.
- Потім з тобою про це поговоримо !
- Обовʼязково ! ( підтакував Бо)
*Насправді я умію плавати ще  змалечку, просто не бажаю мати зайвих проблем, у мене їх і так достатньо. А брехати, ніхто не забороняв, справді чому ж я повинна говорити правду, щоб після неї мене вбили ? Я ж не настільки дурепа. А Бо справді дістав ! Молюся про час, коли посиджу на його могилі. *
Взявши себе у руки, я попливли до скот.
За мною пливли ті двоє притрушених. Я знову повинна вдавати, що не можу.Я намагаюся плисти так, ніби роблю це вперше і мені дуже важко, та прикро приймати такий гріх на сердце.
Даючи шанс іншим обігнати мене. Усі уже стояли на берегу а я тільки но допливла туди. Сягнувши землі, я була вражена. Білосніжні скоти, стали брудо зеленими. На деяких ділянках, були залишки сміття. А запах,  такий, що словоми важко передати. Тай уявити теж. Щоб відчути це задоволення, потрібно побувати в цьому місті, та обовʼязкової скупнутися. Глянувши на чоловіків, я засміялася у душі.
Вони були зелені, на голові у одного була пляшка. Другий отримав залишки їжі, на вбранні. Наші рюкзаки були мокрі, а ми брудні. Глянувши на себе, я була здивована. Моє волосся, явно не перемогло війну із водоростями. Залишки їжі на одягу, а тіло зелене. Здається мені найбільше повезло серед інших Знявши своє взуття, я побачила у ньому, живу істоту )  * - Що за чорт ?!?*
Справді у середині було щось дивне. Такого я ще не бачила у житті, хоча по факту, я ще нічого не бачила у житті.
ЖАБА ІЗ ГОЛОВОЮ РИБИ ? Що взагалі тут водиться !
ЖАБОРИБА вискочила прямо на мене. Від цього неочікуваного руху, я провалилася у воду. Знову. Піднімаючись із неї, чоловіки почали у голос висміювати мене. Це було справді не приємно. Була б у мене можливість, я б заколола їх у ночі !
- О боги давно я так не сміявся ! (Бо)
*- Я постараюся зробити усе, щоб це був твій останній сміх! *
- Доречі, у тебе на голові водорості !
- у тебе також !
Мовчазне мовчання, яке іноді заспокоює а іноді душить. Зірвавши водорості із голови, я вирішила перевірити чи пощастило, хоть чомусь із одягу вціліти. Взявши рюкзак до рук, він почав стікати водою, у середині усе було зелене. Безвихідна ситуація. Тож ми очистили трішки скотів, та осідлавши їх виїхали далі у дорогу.