Кохання та Кров

10

—  Бо дай їй !
— Дес, це точно безпечно ? Вона просто наша ексклюзивна їжа, або жертво приношення богам.
— Все буде гаразд
— Гей ти,  випий ось це, і краще одразу усе !
*Справді я не хотіла цього пити, але якщо я не послухаюся мене можуть вбити...*
Спробуючи цю рідину я отримала... задоволення. Це  на відчуття нагадувало присмак води.
Кілька тихих хвилин .
Я втратила свідомість

.... 
Важко усвідомити скільки я проспала .
— Дес вона знову..
— Та до біса її, ще трішки та її не буде.
— Може розвʼяжете мене ?
— Навіщо ?
— я ж більше не втечу..
—  Я знаю.. Ти мені звʼязаною більше подобаєшся ..
— Бо, стулися ! Я тебе розвʼяжу тільки ти повинна виконати одну умову .Точніше відплатити за це..
— Тобто ?
— Що важко доходить ?!
— Я вважаю ти мене правильно зрозуміла, тому не корч із себе дурну.
— Але ж..
— Бо дай їй знову тієї води .
* ну ні, скільки можна так знущатися наді мною, я б краще померла ...*
Через кілька секунд мене напоїли, звісно ж цього разу силою ..
Цього разу доза була меншою, тому я відчула не задоволення а.. біль..
— Дес я усе, але здається цього замало.
— Думаю їй вистачить ! Здається так буде навіть краще)
Мені справді виставило, але тільки для того щоб я не відчувала своє тіло, я не могла ним рухати .. Проте я усвідомлювала. Я чула та бачила усе.
— Дес а що це за водичка така ?
— Як приїдемо, я тобі обовʼязково покажу.
Кілька хвилин, годин чи навіть днів ми їхали. Моя рухливість так і не повернулася.. По їхніх розмовах я зрозуміла, що у них закінчується їжа. Їхати нам ще точно не мало .
— Дес я хочу їсти ! Як її розбудити ?
— Зажми палець на судомі, але не зараз спочатку потрібно знайти привал.
— Гаразд..
Я відчувала полегшення та водночас стривоженість. Я зможу відчувати тіло та говорити, проте я не знаю про що вони думають, вони ж хочуть їсти ... Можливо їхні слова справді були не пустими ..
Але ж вони брали запас їжі на усю дорогу, тай на трьох, а ми здається, лишень доходимо до Дрею..  Це ж неможливо я ж навіть шмат не зʼїла.. Здається мої догадки правдиві.. Люди помирають не від лісу та його чар, а від голоду..
— Спускай її !
Мене поставили на замлю, та Бо зажав судину. Цього разу біль була дуже сильна, проте згодом зникла . Ніби відчувши  це до мене підійшов Дес.
— Роздягайся!
— Тобто ?
— Для розумово відсталих повторю ще раз.. Спочатку я подолаю один голод, але так як я чоловік я подолаю і ще один голод..
* Фу це так огидно, я не можу собі навіть уявити цього..*
Мені стало нестерпно тому я вирішила скористатися козирем.
— Стійте !
— Що
— Я маю їжу !
— Брехуха !
— Загляніть у сумку
Бо послухав мене та взявся нишпорити у моїй сумці. Довго та без слів.
— Ну що там ?
— Дес тут і справді безліч їжі !
— Ох одну проблему ми вирішили, але мої інстинкти досі голодні.. Та й ти усвідомлюєш що ця їжа скоро закінчиться і наступною уже станеш ти! А зараз роздягайся !
— Але ж я заплатила їжею !
— Ні ти просто продовжила своє нестерпне життя на кілька днів, але мій голод досі є..
Дес схопив мене за ноги, а Бо тримав мене за руки.. Поки я звернула увагу на Бо, Дес почав мене роздягати..
— НІ не треба, Будь ласка !
В цей момент Бо тримав мої руки своєю однією, а другою розчіпав свої штани..
Я закрила очі, я знову була безсильна, їх двоє я одна.. Я просто не хочу цього бачити ..
— Агов !
Почувся незнайомий, проте навіть і дуже знайомий голос..
На що Дес одразу відповів
— Чоловіче ідіть  звідси, я бажаю зробити вигляд ніби я вас не бачив, не псуйте насолоду..
В цей час Бо втратив контроль на ді мною і я швидко вирвалася, та підбігла до цього чоловіка, він був у плащі який прикривав його лице.. Загалом  днем його б можна було ще розглянути, але ніччю це було надто складно. Хоча голос... його можна було розпізнати усюди .
— Ви команда номер 2 ?
— Так ( вигукнула я з під його спини )
Ось тут уже Дес та Бо звернули увагу моєї пропажі..
Проте чоловік мовив.
— я новенький, тому приєднуюсь до вас прямо зараз, і ми уже разом підемо до інших .
Я тільки тепер зрозуміла що мої штани були трішки опущені я їх не замітно підтягла та взяла свій наплічник у руки.
Тим часом чоловік притягнув свою скоту .
Через деякий час він уже розмовляв із Бо, а Дес непомітно прошепотів мені на вухо.
— Цього разу тобі повезло, але наступного тебе будуть їсти одразу троє людей.
Він взяв мене за руку та потягнув до вогню. Посадивши як маленьку дитину біля себе. Незнайомець почав розпитувати про завдання та усе інше.. Згодом розмова дійшла і до мене ..
— А що це відбувалося ? Ви хотіли її зґвалтувати ?
..