Кохання та Кров

14

Я прокинулася від шуму у голові, чи точніше на вулиці. Це був Лойд, він сперечався із Юном. *Дивно якось, із самого ранку.. Та ще й Лойд, сама невинність сперечається і головою гвардії, мені потрібно це послухати.. *
Звісно підслуховувати не етично, але ж це надто спокусливо.
Перед тим як піти я вирішила змінити одяг, він явно уже був не свіжим. *Надіюся від мене не сильно тхнуло.. *
У моїй торбі були тільки змінні штани, тому я вирішила позичити футболку у Лойда. *Він у нас і так вдосталь багатий, думаю йому не буде шкода. *
Я узяла його саму найменшу футболку, але вона всеодно було на мене великовата. Мій вигляд у цьому одягу був набагато кращий, а ніж до цього.. Та ще й я пахла Лойдем. *Не знаю це погано чи добре.. *.
Проте я найшла у Лойда ще й гребінь . Тому я вирішила привезти у порядок ще й волосся. Коли я розчесалася, я акуратно вклала своє волосся, точніше розпустила його, дала йому невеличку волю . Здається я виглядала досить не погано.
Я непомітно вислизнула із берізки та пішла у Лойдеву сторону, зупинившись біля найближчого дерева. Завдяки цьому дереві, мене ніхто не міг помітити, а я могла почути усе та ще й підглядати.
Їхня розмова була досі на підвищених тонах, але здається доходила до кінця.
— Я ж сам можу із нею поговорити. Такого більше не повториться.
— Ні Марвін, усюди є закони і якщо ти навіть заплатиш мені, то я не зміню свого рішення. Я не готовий брати гріх на душу, щоб потім Королеві прийшлося приносити мене богам, як поживу.
— Тоді у мене є прохання.
— Яке ?
— Я сам буду це робити.
— Не знаю чим тобі так потрібне це дівчисько, але нехай. Я не против.
Я довго не розуміла, що відбувається проте було зрозуміло, що мова ймовірно йдеться про мене.
Я багато думала, тому проґавила момент коли вони розійшлися. Побачивши Лойда уже перед собою.
Його погляд опікав мене, він був водночас злий та сумний.
— Що ти тут робиш? І Трясця якого біса ти в моїй футболці .
— Марвін я..
— Та до біса, не підходи до мене, і футболку поверни, було б добре якщо б такою ж чистою.
*ух який ти чистюлля*
Коли я уже зібралася дати відповідь, він пішов. Я зуміла побачити тільки його тінь за найдальшими деревами. Сказати, що я була засмучена важко. Я була розгнівана та не те що засмучена, я була в найбільшому розпачі.
Мені не хотілося залишатися на цьому місці, воно тільки погіршувало мій стан. Тому  я йшла та думала.
* Чому він такий.... Він справжній абʼюзер.. Я не можу терпіти такого ставлення до себе, але він.. врятував мене.. *
Я так сильно задумалася, що не помітила як врізалася у дерево. Мій біль перервав незнайомий голос.
— Боляче?
— Ай. Ти хто ?
— Сідай і розкажу.
Він сидів на дереві.
— Як я туди залізу.
— Зачекай.
Він спустився, та підставив руки щоб я могла стати на них.
— Ну давай! Я допоможу .
Я стала йому на руки* надіюся я не надто важка ..* він підніс мене вище, та я змогла залізти на дерево.
Слідом він поліз за мною.
— Дякую.
—Немає за що .
Ми сиділи в тишині, я розглядала ліс. З цього дерева було видно усе, і навіть більше. Тут було дуже красиво.
— Чому ти така засмучена ?
Я здивувалася від його запитання.
— Та ні усе добре.
— Сюди не приходять, коли усе добре .
— А що у тебе сталося?
— Мій брат загинув .
— Співчуваю. А я просто посварилася з близькою людиною.
— Марвіном? То ви все ж таки близькі .
— Ні. Ми не близькі. Ми просто команда.
— Шкода що вам прийдеться прощатися.
— Чому ?
— Правила. ..
— А.. ну так.
— Як тебе звати ?
— Міна а тебе ?
— Джейк
— Приємно познайомитися.
— Навзаєм.
Джейк був високий, худий та з різкими обрисами лиця. Він був блондином та мав голубі як небо очі . Він був вдосталь привабливим.
— Ну що красуне розповідай свою історію.
— Гаразд, тільки обіцяй що нікому не розповіш.
— Клянусь Королевою.
* Він поклявся самою королевою, ймовірно не збрешить. * Я розповіла йому усе, про моє життя, про моє дитинство. Він жодного разу не перебив мене, здається він уважно усе слухав . Мені було дуже важливо комусь виговоритися, з душі ніби камінь зняли. Я була щаслива. Можливо і занадто.
— Дякую тобі!
— За що ?
— За те що вислухав.
Я неочікувано для себе, поцілувала його у щічку, та потім сильно обійняла .
— Вибач ...
— Не вибачайся, мені сподобалося.
Він узяв мене за талію, та поцілував по справжньому. * Я була червона, але не гаряча.*
— Тепер моя черга тобі дякувати.
— Я хочу сказати тобі голу правду.
— Ти мене інтригуєш принцесско.
— Здається ти мені подобаєшся..
— Я знаю .. 
— Це звучить по дурному, ми знайомі тільки кілька годин, але для мене ніби усю вічність.
— Я розумію .. Давай завтра зустрінемося тут.
— Згода.
Він спустився із дерева, та одразу ж допоміг мені стати на землю.
— Добраніч ..
І знову я не встигнувши відповісти йому, як він уже зник. * Це у чоловіків із народження , чи я так довго думаю?*
Я щасливою повернулася до берізки. Там уже був Лойд.
Я не звернула на нього увагу, та пішла одразу спати. Він здається щось говорив до мене, але я уже цього не чула. Я була у глибокому сновидінні. Мені снився Джейк. Здається я втюрилась...