Кохання та Кров

31

НЕЙД
Моя голова досі зуділа нестперним болем. Я був злий, навіть більше ніж злим я був до біса розлюченим. Ця сучка вколює у мою кров якусь речовину, від якої я себе не впізнаю... Цей ефект не тривалий хвилин десять, але після нього є побічні ефекти.. Я відчуваю якщо і ще таких декілька уколів, і я стану від них залежним.. Коли мій стан приходить до нормального,тоді мені стає до біса зле, але коли та голочка доторкається моєї плоті мені стає легко. Я ніби попадаю у транс. Я не розумію як це пояснити, але... я думаю це дуже погано. Я уже тисячі раз пожалів, що не залишився у лісі. Я підставив усіх, і досі їх підставляю.. Я розказав тій сучці усе.. Здається я більше їй не потрібен. Єдине що мені справді сподобалося, це те коли я плюнув їй у лице. Думаю Міна б оцінила.
Боги я сидів у якомусь склепі, привʼязаним ланцюгами до крісла, ніби я якись монстр. Раз у раз до мене заходила та сама жінка, яка і здала мене, та ще й виявилася близькою до корони. Жінка в обладунках... не засуджена королевою. Це якись нонсенс. Здається її ще й звати Філл, але мені якось начхати, її чари таки й не подіяли на мене, я таки не заховався у неї, хоча не буду брехати думки про це були...
Я навіть не знаю скільки сиджу тут. Знаю тільки те що, до мене хтось йде. Боги я чую стукіт каблуків у підлогу. Цей стукіт не такий пафосний як у королеви, однозначно це жінка в броні. Вона наближається дедалі ближче, але зупиняється у темному кутку, уже неодноразово. І починає щось мені говорити, дивлячись мені прямо в очі.
— Королева хоче тебе бачити.
— Передай їй щоб вона йшла на хуй!
— Після таких слів вона буде бажати відрізати тобі пальця.
— Мені це довподоби !
— Гаразд.
— Ти теж йди на хуй!
— Припини лаятися ! -Вигукнув інший голос із темряви. Власний, та мерзотний.
— Звісно, а що ще зробити? — Ніжки вам поцілувати чи одразу дупу ?
— Себе поцілуй, бо ще декілька слів і я тебе залишу без язика !
— Тобі ж мій язик подобається! Особливо коли він говорить чи не так ?
— Маєш рацію, тоді облишу тобі пальців, а може й навіть чогось більш делікантішого.
— Звучить як виклик !  - Королева не відповіла на мої подальші слова, але вона наблизилася до мене. Я відчував її запах, медово отруйний. Чому отруйний? Тому що у мене чорт забирай алергія на мед, як його взагалі хтось може їсти ? За одну згадку про нього я готовий померти..  А ще я не міг зрозуміти, як не почув каблуків королеви, хоть вона була знову у тому величезному плащі із не аби якою капузою, але стукіт її каблуків був не чутний.
Вона підійшла до мене впритул, а я уже готувався щоб плюнути знову їй у лице.
— Плюнеш мені в обличчя, тоді я залишу тебе без пальця.
Ви думаєте я б послухав ? Ні це для мене виклик. Я взяв та плюнув їй в обличчя, вона аж відскочила від мене.
— Ти.. ти паскуда!
Я засміявся на усі тридцять два, а тим часом королева шукала рушника щоб витерти мою слину із свого бездоганного обличчя. Ця королева всього на кілька років за мене старша, але ці кілька років дають про себе знати. На її обличчі уже є зморшки, завдяки цьому тухлому світлі їх видно і ще краще, а її очі втрачають яскравість. За волосся я не можу стверджувати, тому що вона блондинка. Тут навіть мені складно розібрати. Я б волів згадати її імʼя та розлютити її, але я не памʼятаю його... Тільки пригадую що воно починається на літеру «Г» .. .. Я не встиг додумати як вона повернулася до мене, та цього разу у її руках блистів клинок.
— Ну що пальчик ?
— Ти сучка !
— Я знаю. - Її рука наблизилася до моїх пальців... Клинок розрізав мені шкіру, і з під неї потекла кров. Один її рух клинком по пальцю, і його немає.. Я чув як хрусьнула кістка.. Я відчував як жорстока біль понеслася моїм організмом. Боги це була невиносима біль.. Я.. Я втрачав свідомість. Це мабуть від емоційного шоку.. Мої очі закрилися, а я тимчасово  вилетів із світу..