Кохання та Кров

16

Поки вони відволіклися, Лойд побіг вперед. Коли вони знову глянули на мене, то побачили Лойда, який тримав командира за горлянку. Він без роздумів перерізав горло командиру... * Він скидається на справжнього вбивцю..*
Я поглянула йому у очі.. Там ніби танцювали вогники..
Стоп, чому його зелені очі стали багряними ..
* Можливо мені це здається, але ж я не настільки дурепа.. У нього завжди були світло зелені очі !!! *
Поки я думала, він різко перебіг до мене та перерізав горлянку Рему..
Він засміявся .. Його ямочки.. та багряні очі..  
Усі гвардії почали бігти на нього, але не усім випадав шанс добігти. Я спочатку не зрозуміла , що відбувається.. Але розгледівши цю криваву картину я зрозуміла..
Ми не самі..
Із лісу прибігли люди які здається не були із нашої королівської гвардії. Вони вбивали кожного, хто рухався.
Дехто із наших намагався втекти через Лар.. Але коли вони намагалися добігти до води, то живими на берег уже не виходили.
* Що за чортівня..*
Я спостерігала за усім, що відбувається. Я бачила як один із незнайомих мені людей ріже одного, потім перебігає та ріже іншого. То клинок в серце, то в горло. Не зважаючи в яке місце, цей клинок всеодно ставав вбивчим. Наших перебили майже усіх..
На землі валялися мертві тіла. У когось сьогодні загинув батько, друг, брат.. Та вони ніколи не дізнаються, яка була їхня смерть...
Все що вони отримають це клятих 300 лаутів, і те якщо їм повезе. Майже кожна душа яка зараз лежала мертвою, померла за Королеву. Важко порахувати кількість смертей в честь Королеви, здається їх було сто тисяч... Ймовірно й ще більше..
Цю криваву картину перервав голос якогось чоловіка, який здається звертався до Лойда...
— Ну нарещі, я думав нам прийдеться ще тиждень наглядати за вами.
—Нейд, ти що ображаєшся ? Ніби тобі не подобалося наглядати за цими покидьками..
Відповів Лойд.
* Що за Нейд...о боги вони що друзі..*
Нейд підійшов до мене.Я подивилася йому в очі. Він спіймав мій погляд, можливо навіть наляканий погляд. Та заговорив.
— Тебе також вбивати?
— Перше розвʼяжи мене, а тоді побачим.
Він явно не очікував від мене такої відповіді, проте я й сама від себе такого не очікувала.
Нейд перерізав мотузку, яка весь цей час стискала мої руки . Слід від неї уже нагадував гематому..
— Ну що тебе як різати?
— Нейд,  ти пообережніше а то вона ще тебе може зарізати.
Вигукнув Лойд, який уже підходив до нас.
— А тобі як більше подобається ?Думаю спочатку переріжу тобі горлянку.. Лойд дай ніж.
— О боже, Лойд? Чувак що за імʼя таке .. Того разу було набагато краще.
— Лойд може поясниш, чи все ж таки Марвін краще?
Відповіла я.
— Ох чорт Лойд було краще ніж Марвін. Думаю тобі варто розказати нам багато чого, в тому числі про ці навіжені імена, та дівку.
Лойд взяв мене за плечі. Та оглянув мене, він дивився на мої руки, волосся тіло. Тихо та розсудливо. Його очі уже не були багряними, вони були як і завжди світло зеленими.
— З тобою усе добре ?
Він запитав та доторкнувся до рук, де усе було червоне, та від удару палиці справді зʼявилася гематома.
— Так .
— Гей можливо уже заріжемо цю дівку, та підемо. Вона мені уже надокучає. І Тебе уже дома зачекалися.
Лойд відійшов до мене.
— Нейд припини, у цієї дівчини є імʼя.
— Ох ще скажи, що вона захопила твоє серце, тому наша операцію проходила так довго та нудно..
— Нейд поговоримо потім.
Нейд окинув Лойда злим поглядом, та всеодно обійняв його, та відійшов до інших незнайомих мені людей залишивши мене із Лойдем наодинці.
*Ймовірно вони хороші друзі, здається я ревную *
Лойд прошепотів мені на вухо.
—Вбивче жабеня, не лякайся вони хороші.
— Справді ? Вони ж тільки—но вбили усі гвардії.
— Вони це мали зробити ще дні два тому.
— Лойд я нічого не розумію.. *Що за чорт, можливо я сплю. *Лойд щіпни мене. Будь ласка.
— Мін, ти не спиш..
— Вимагаю пояснень, інакше я тебе заріжу !
— Погрожуєш вбивче жабеня .. Тільки ножика візьми чистого.
Я різко підбігла до мертвого тіла Рема, та витягла із його кишені ніж. Та так само швидко повернулася до Лойда.
— Ну що ти мертвець.
Я простягла ніж прямо йому у серце , але він встиг вирвати його, та цього разу я не здалася. Він явно не очікував від мене і ще одного удару. Я занесла ніж йому у живіт . І цього разу я попала. Із під його футболки кровоточилася кров. Багато крові. Його очі знову змінили відтінок. На нас дивилися безліч незнайомих очей.
Мої почуття були навпрочуд дивними.
— Я ж казала !
— ...
Нейд єдиний з постерігаючих який вирішив заговорити.
— Чувак ти живий?
— Усе гаразд, трішки пошматований .. Брудним ножем !
* Не знаю що може бути гіршим, те що я порізала його, чи те що я це зробила брудним ножем.. хоча ніж візуально був чистим. *
— Мін, я думаю нам потрібно поговорити . ..
— А я думаю мені потрібно тебе штрихати постійно, можливо тоді я буду знати більше про усе що відбувається.. Та перестану бути брудним пішаком у твоїй грі.
Він промовчав, просто дивлячись на мене. Мені в очі. Я не витримувала цього зорового контакту. Тому він рушив у ліс, а я за ним.
Ми самі у густому лісі, де нас чекає гола правда, та безліч дурнуватих запитань...