Кохання та Кров

6

- Що ти їси ?
- Вона напевне, від голода комах почала споживати !
- Ні!
- Тоді, що ?
- Я спробувала зʼїсти, харч який ми брали із собою.
- Ну і що, смачно ?
- Ні.
- Ну от і добре ! Дивися , що ми принесли !
У торбі лежали мертві жабориби, та кілька ягід.
- Молодці !
-Пригощайся !
- Я справді дуже вам вдячна, але я не голодна. Відчуваю, якщо ще щось проковтну то швидше всього вся їжа вийде на зовню. 
- Ну як хочеш, нам більше буде !
* Справді мені вистачило сандвічів, а від їхньої їжі, мені не добре. Ці Жабориби, виглядають небезпечними для травлення, а ягоди отруйними. Здивуюся, якщо Дес та Бо, зможуть після цього спокійно жити.
                                               ****
Через годин дві, ми відправилися у дорогу. Сівши на скоту, я згадала що бачила як вони їли. І краще я б цього не запамʼятала. Старшина не мав вогню, тому їв жабориб сирими, заїдаючи кожен шматочок ягідкою, та запиваючи водою із затоки. Я не здогадуюся, як їхній організм витримав таке знущання. Дякуючи незнайомцю, я набралася трішки сил  та не їла ту кошмарну їжу, але бажання зарізати його було й досі.
                                               ***
За годину ми прибули до «Лердути ». Люди там з вигляду, були дуже злі, та не привітні. Нас направили у головний дім, де нас очікували слуги та тренер. Тут було досить сиро, як в старовинному склепу. Павутиння на кутиках стін, так ніби його років 10 не прибирали.
- Доброго дня ! Дослідники. Бачу дорога була складною. У мене є для вас новини, як і погані так і хороші. Але спочатку ви приймете душ та наберетеся сил. Отже завтра на цьому ж місці буду вас очікувати.
Бо та Дес, ви в одній кімнаті на другому поверсі, а ти на третьому. Слуги вас проведуть.
* Сьогодні він добрий, але зазвичай неймовірно злий !*
Одна із слуг, підійшла до мене, та провела у кімнату .

Кімната була невеличка із застарілим ремонтом. Ліжко було вдосталь тверде, проте чисте. Купільня  була надто малою, навіть для однієї людини. У бочці уже була набрана вода, але вона була досить холодною. Зате  я вдячна їм за воду, принаймі не прийдеться бути жабенятком. Без розсудів я роздягнуся та залізла у воду. Можливо я була дуже знесилена, але я піддалася сну прямо у воді. Не знаю скільки б я так пролежала, якби мене не розбудив стук у двері. Стук, стук згодом ще один, допоки двері не відчинились. Пара очей спостерігали за мною, не відводячи погляду.
— Гей, вийдіть !
Чоловік у плащі не одразу, але все ж таки вислухав моє прохання. Не знаю скільки я шукала того проклятого  рушника, але я знайшла його ! Загортавшись у нього я вийшла з купільні, проте у кімнаті нікого не було . На моєму тимчасово твердому ліжку стояв пакунок . У ньому було вбрання, чоловічі чорні штани, та дуже величезна чорна сорочка певне також чоловіча. На вигляд вони були потаскані, але чисті.  Довго не думаючи я одягнула це . Глянувши в зеркало, я виглядала досить не погано . Якщо звʼязати моє каштанове волосся та намалювати борідку я буду схожа на чоловіка, можливо колись мені це стане в нагоді. Я обійшла кімнату з усіх її невеличких сторін, проте так і не знайшла хоча би натяку на якусь живу істоту. Якби не цей одяг, я б взагалі подумала, що зʼїхала з розуму. Справді просидячи в воді незрозумілий мені проміжок часу, мені могло це все і приснитися . Хоча час я інтуїтивно можу уже визначити. На вулиці с темніло, ймовірно зараз вечір. По розрахунках я просиділа там години три. І могла б просидіти ще довше, та захворіти .. Важкі теми для мого розуму зараз вдавалися надто важко, тому я лягла у тверденьке ліжко. Через кілька хвилин я і зовсім заснула..