Кохання та Кров

28

Нейд
За  чотири дня до :

Ной дав мені завдання наглядати за його дверима, поки він вирішує свої важливі справи. Чесно кажучи я був на нього злий.. Він не хоче відпускати мене із іншою командою у ліс, я розумію ми тільки-но приїхали, потрібно відпочити та набратися сил, але... я не хочу. Мені спокійніше коли я у лісі. І Тут діло не у вбивствах, а... — Я почув як двері які я охороняв почали відкриватися. Із них вийшла Міна.
— Ну привіт... - вона дивилася на мене своїми зеленими очима, та немов їла мене поглядом.
Я промовчав.. їй або стало надто нудно чекати від мене відповіді, або вона не захотіла завдавати мені проблем. Однак я схиляюся до того- що їй було нудно. Я стою під цими дверми уже не одну годину, замість того щоб зайнятися підготуванням... В деяких моментах помічаючи коридорами як вештається Нік, або Ной. Зараз складається враження, що я третій лишній, вони там без мене веселяться а я наглядаю за подружкою Ноя. « Вона і моя подружка, але після її слів я дечим на неї образився.. мені не образливо чути що вона запропонувала - мені було образливо чути що в приклад поставили саме мене... мене чорт забирай.. не Ніка, або когось іншого... а я... *
Після моїх тривалих роздумів, до мене підійшов Нік, однак тут і ще потрібно подумати чи до мене саме. Нік підійшов ближче та запитав.
— Вона там ?
Я кивнув йому, а Нік взяв тацю з їжею та зайшов у кімнату. Він пробув там від сили хвилини три, а коли збирався виходити Міна зупинила його біля дверей, із своїм запитанням. Я мигцем підслухав їхню розмову, хоча почути її було нескладно, так як Нік тримав відчинені двері та одною ногою знаходився у коридорі, а іншою у спальні.

—Стій !- Нік поглянув на Міну .
— Шо ?
— Дякую! І чому Нейд такий сумний ?
— Чорт я уже хотів зрадіти, і ось ти задала питання. - Нік трішки подумав та заговорив .
— Просто Нейд, хоче поїхати із другою групою у ліс щоб усе вислідити, а Ной його не пускає...
— Чому ?
—Переживає за нього... - після цього Нік обернувся та остаточно вийшов із кімнати.
Наші очі зустрілися, а Нік заговорив:
— Давай без цього, вона запитала я відповів усе... Вона просто хвилюється за тебе.
— Ага. - я нудьгуватим поглядом вдивлявся у стіну.
— Нейд... тебе чекає Ной у залі, хоче з тобою поговорити.
Мій погляд одразу став живішим, я поглянув на Ніка, та випрямив спину.
— Ну нарешті ! - я швидко вибіг із того нудного коридору, почувши тільки як Нік щось кричав мені у дорогу.
— А якже, «Нік будь ласка постій тут, поки я буду обговорювати питання життя і смерті?  »- я махнув рукою, у відповідь на його дивну репліку.
Він здається цьому не зрадів, але тепер уже він стояв та охороняв ці двері, поки я щасливий спускався із сходів.
Я поглянув на на Ноя, який сидів на троні. * О так, у цьому замку є навіть зал із тронами для короля і королеви, тому в цьому випадку Ной не втрачав можливостей посидіти на своєму особливому кріселку... *цікаво Міна уже знала про його  цікаву посаду ?..*
Ноєвий погляд зустрівся із моїм.
— Ну привіт! - озвався Ной, а на його щоках зʼявилися ямочки. * здається він був у гуморі..*
— Привіт - сухо відповів я.
— Готовий ?
— До чого? - здивовано вимовив я.
— До подорожі у кривавий ліс, цього разу ти будеш сам, вперше без мене та Ніка.
— Звісно я готовий. - Ной глянув на мене та посміхнувся на  усі тридцять два.
— Вибач мене що не пускав- я все таки переживаю за тебе.
— Ага, я розумію.
— Пообіцяй що повернешся на своє день народження, а то яке буде свято без іменинника ?
— Обіцяю.. - Ной піднявся із трону, та підійшов до мене, мить і я уже був захопленим ним у міцних обіймах. Ці обійми були більше ніж звичайним — нам вистачало тільки їх, щоб зрозуміти один одного без зайвих слів .
Ной розімкнув обійми та заговорив.
— Завтра ти відправляєшся.
Я кивнув головою, та Ной пішов. Нам не потрібно було прощатися, тому що ми неодмінно скоро зустрінемося !
 
За три дня до :