Кохання та Кров

38

НОЙ
Я відчував як втрачаю сили. Ця стерва висмоктала занадто багато моєї крові, та не планувала зупинятися.. Найбільше мене турбувало те що, їй не ставало гірше від прийняття моєї крові, їй стало тільки краще. Чорт це означало, що токсини завчасно відійшли із мене.. З кожним її ковтком.. я ставав слабкішим, а вона сильніша. Я відчував її сутність. А ще її зовнішність почала змінюватися. Її сухе як солома, сиве волосся почало набиратися сил. Воно ставало дедалі густішим, та молодішим. Її обвисла суха зморшкувата шкіра, ставала молодою. Очі прийняли живий відтінок. Вона почала змінюватися. Явно моя кров дала їй молодість та сили.. Тільки зараз я зрозумів, що моя мама постійно кимось живиться. Якби вона не живилася, ймовірніше за все вона б була як ця стерва. Однак ця стерва Ларсалонського походження, але й моя мама.. чорт також Ларсадонка, як і батько. Це означає, щоб я постійно мав сили та хороший вигляд мені потрібно живитися? Мені неоднозначно потрібно це зʼясувати. А ще.. багато чого дізнатися у матері.
Я відчув як її губи, повільно але все ж таки відступали від мого запʼястка. Залишки моєї крові залишилися на її губах. Вона із завзяттям облизала їх. Ця стерва просто сиділа та дивилася на мене.
— Дякую сонечко. - вона обдарувала мене своєю посмішкою. В цей момент я б волів померти.
— Завтра прийду до тебе, та закріплю результат. - Вона подивлюся на ту зміюку, яка весь цей час сиділа в кімнаті. Я досі був на ней розлючений, якби не вона я б уже обнімав свою Міну.
— Доню, не затримуйся тут, і.. не бери мою кров без мого відома і дозволу. * — Доню..? Чорт ... Зміюка і стерва були схожі, але ж не настільки... Однак королева стерва, після моєї крові була занадто схожа на цю зміюку.. Чорт, про це ще хтось взагалі знає окрім мене? * Здавалося мої очі вистрибнуть. Я був здивований ба більше я був шокований. Можливо вона приховувала це від усіх. Однак це пояснювало чому їй можна битися, та взагалі мати права. Але хіба у людей це не викликало сумніву, або здогадків?
Не можу повірити що тут усе так просто..
Ця зміюка, підійшла до мене та.. чорт вдарила мене по голові. Він того що я був знесилений, та взагалі втратив багато крові.. мене швидко відключило від цього світу. Я прокинувся тільки коли почув що над моєю шкірою хтось дихає. Відкривши очі, я здивувався. Переді мною стояла Королева точніше стерва. Її волосся, сила та сутність була знову.. такою ж старою та прогнилою як її правління та поява на цьому світі. Її пекельні очі без натяку на будь яке життя, палили мою шкіру поглядом. А її сухі губи почали розмовляти.
— Чорт.. Ти.. не королівської крові ! Я б тебе вбила прямо зараз! Але.. я тебе використаю.
— Тобто ?
— Ти не той хто мені потрібен... Твоя кров не підійде.
* тут або її серце настільки прогнило що навіть моя кров не працює, або й справді щось не так.. можливо мама мені брехала все життя, точніше казала правду що підходить тільки королівська кров.. але ж ми так казали навмисно, щоб вберегти Максадонців.. Однак тоді чому не підходить моя кров.. Я ж принц.. чи ні?*
— Що? Вдарила по твоєму ехо?
— Ні !
— Тоді чому такий сумний? Мамця тобі багато брехала ?
- я підняв плечі. Я й справді не знав де правда а де брехня...