Кохання та Кров

30

— Я уже казав Філлі, що у лісі завжди є наші, та вони сидять у засаді.
— Це все?
— Ні.
Погляд Ноя, ставав дедалі злішим, я думаю якби він мав змогу то б убив Нейда прямо зараз.
— Серед ваших завжди є зрадник.
— А це уже цікавіше розказуй!
— Максадонець, завжди приходить до ваших гвардій та ховається поміж звичайних людей.
— Як?
— Мій друг має свій дар, я вам більше скажу, цей Маківець  король самої Максадонії, а ще він мій хороший друг. Можу вас познайомити !
Королева поглянула на нього цікавим поглядом. А тим часом Ной ледве стримувався.
— Чорт, якого лисого... Він би ніколи...
— Не сказав ? - продовжила його думку я.
— Так.. Мін чорт з ним щось не так.
Я теж вважала що тут дещо не збігається.. Я знала Нейда днів три, але він був зовсім іншим.. А зараз він відчувається як видушена тряпка.. Моя увага знову сконцентрувалася на стіні.
— Що за хрінь. Чого я тут, і що ти ту робиш ? - Злим голосом запитав Нейд.
— Тсс, тихіше а то увагу привернеш. Королева покликала Філл.
— Сонце, це ж я твоя королева, ти в Ларсадонії.
Ми побачили через екран, як Нейдева слина летить у лице Королеві.
— Ось тепер я його впізнаю ! - виголосив Ной
— Взагалі-то це моя фішка.. він викрав у мене ідею.  - У Ноя появилася усмішка, та клята ямочка.
А на стіні почалося дещо дивне. Та сама світла блондинка ймовірно її звали Філл, підійшла до Нейда, та щось йому уколола.
— Чорт... - вилаявся Ной.
Нейда почало трусити, а  його очі стали мигати. Але не тільки його, наші погляди зупинилися на Ніку, якого також трусило.
— Ви не казали про це!
— Це ще одні наслідки, якщо Нейда будуть бити, труїти або взагалі убʼють то це усе відчує Нік.
— Чорт..
Нейд упав, а стіна одразу ж потемніла, але разом із ним упав і Нік.
Я підбігла до Ніка.
— Йому треба допомогти! - Коли моя рука потягнулася до Ніка, її різко перехопила інша рука, не даючи навіть доторкнуся. Я відчула це тепло позаду моєї спини, цей свіжий запах.. Ной..
— Відпусти мене! Ніку ж погано..
Ной закрив мене своїми обіймами, не даючи навіть поворушити руками. * Тільки зараз я зрозуміла наскільки він сильний... Мені звалося якщо він і ще потисне, то від мого тіла нічого не залишиться.
— Відпусти!
— Ні. - він посміявся
— Відпусти інакше я..
— Що заколиш, плюнеш ?  - Однак я вкусила його за руку, здається цей укус був для нього безболісним, тому що на його щоці появилася ямочка, а очі стали міняти відтінок.
— Якого біса... ти ненормальний ?
— Прийму це як за комплімент.
— Я тебе штрихнула ножем у живіт, я тебе посилала я чорт забирай тебе вкусила, а тобі це подобається ... у тебе точно все нормально з головою? - тепер на його щоці були уже дві ямочки. * Клянуся якби я не була зла на нього, то б уже уся палала..*
— Ти заспокоїлася ?
—  Іди на хуй !
— Донісса, і я тебе люблю !
Він поцілував мене у чоло, та узяв на руки.
— Куди? Тут твоїм двом друзям погано, треба їм допомогти, а ти береш мене на руки та смієшся.
— Мін, зараз ще рано, якщо ти прямо зараз розбудиш Ніка- то я буду впевнений що він буду розлюченим!
Я промовчала. Можливо він був правий, але я в цьому була невпевнена.
Мить, і він знову сидів на канапі, а я у нього на колінах. Його руки обвивали мою талію.
— Серйозно? Може посадиш мене?
— Так я посадив, чим тобі у мене на колінах не подобається ?
— Гаразд, я посиджу.  - Його усмішка стала і ще більшою, а його губи доторкнулися мого чола.
— Ви б ще тут дітей мені зробили! Ну серйозно, дитячий садок у нас важлива справа а ви страдаєте фігнею! - вилаявся на нас Деймон.
— Ви часом не батько Ніка?
— Деймон вона тебе розкусила !
— Як?
— Не скажу що ви схожі, але психологі ви ще ті. - Ной посміхнувся, та заговорив.
— Гаразд, ми знаємо що Нейдеві, щось колять щоб у нього розвʼязувався язик,  та щоб він був слухнянішим, і ми знаємо що він нас не зрадив.. Це уже добре ! - Ми навіть не зуміли відповісти на слова Ноя, як почули звук із стіни, в згодом ще й появилася картинка. Це уже був якись підвал. Усе було у темних відтінках, тільки одна свічка освітлювала приміщення . Окрім Нейда нікого не було, або нам так тільки здалося. Тому що із темного кутку появився силует.
— Ти прокинувся ? Як себе почуваєш ?
— Неймовірно!
— Розкажеш щось ?
— Із задоволенням !
Цей силует належав тій самій жінці з світлим волоссям, проте вона не намагалася вийти із під темряви, а на оборот йшла все далі і далі, а на зміну їй прийшов інший силует, але він уже вийшов на світло, та показав себе. Це була особа в плащі із величезним каптуром, він був настільки великий що не давав змоги нам розгледіти обличчя, проте ця особа сама вирішила його стягти. За каптуром  по виднілося обличчя Королеви.
— Привіт, солоденький.
— Ваше високосте. - Нейд намагався поклонитися, але не зміг, йому дещо заважало. Він оглянув приміщення та руки, це дало нам змогу побачити набагато більше. Він сидів на кріслі, а його руки та ноги були в ланцюгах, які закріплювалися до самого крісла. В цій сцені я впізнала свій сон. Від нього мурашки пішли по тілу, проте Ной зігрів мене, своїми обіймами.
— Твій хороший друг, хто він ?
— У мене безліч хороших друзів !
— О той що лізе до моїх гвардій .
— О цей Король ! Точніше принц, але він повинен одружитися, хоча він не хоче цього, але він мусить, ну і ще він має жінку, і коханку, і взагалі ну він класний, але не хоче сідати на трон, а його мати уже стара і..
— Припини! - Нейда різко перервала Королева. А я різко перервала їх.
— Ной.. Типу жінка і коханка ?
— Мін, я тобі пізніше розповім. * Моє нутро бажало почути це прямо зараз, але я не могла переривати усе, я не хотіла щоб Нікова допомога стала намарною.. * - Ной поцілував мене у маківку, і ми далі продовжили дивитися на стіну.
— Розкажи мені якись секрет.
— Секрет? О боги у мене їх безліч, надіюся в пеклі горіти після них не буду, бо якщо Ной або Нік або ну не знаю хтось іще дізнається що я тобі розказав, тоді мене вбʼють !
— За що мені така кара, я тебе сама скоро вбʼю. Ти занадто балакучий, здається тобі вкололи забагато !
— Ні не вбивай мене! Я все розкажу ! - Нейд заплакав.
— Не плач, розкажи мені як твій король пробирається у мої гвардії.
— Вам коротко чи так щоб було в деталях ?
— Коротко із деталями.
— Ми збираємося біля лісу, та відпочиваємо від важкої дороги, і готуємося до нової..
— Чорт, давай просто коротко!
— Не кричи на мене! А то не розкажу !
— Сонечко, вибач давай коротко і негайно !
— Гаразд ! Король вбиває когось із дослідників бере його документи, та прикидається ним.
— А мітки ? Ми ж усіх провіряємо !
— У нього дар, сила, мітка .. Він може приховувати свої мітки, або взагалі міняти їх ! Правда ж круто? Я теж так хочу !
— І я ! Сонечко продовжуй.
— Ну він потрапляє у довіру, а потім по дорозі вбиває самих сильних, а у лісі кличе своїх і добиває уже усіх із допомогою інших Максадонців. Весело правда ж ?
— Звісно..
Королева, надягла каптура, та зникла у темряві, залишивши Нейда самого. Його повіки закрилися, ймовірно заснув.Стіна потемніла. А на вулиці уже зникло сонце. Як так довго... Ми із самого ранку дивилися просто у стіну.. Я притулилася ближче до Ноя, та теж заснула. Я не змогла витримати важкість повік, і тепло яке надходило від Ноя. Признаюся із Ноя, вийшло хороше ліжко.