Кохання та Кров

36

Чоловік простягнув скриню Нікові. Ми сиділи на канапі, тій самій в тронному залі. Мене привели до тями. Кожен куточок цього замку тепер нагадував Ноя, і я не могла.... Не уявити його   хоть раз. А зараз він десь у Ларсадонії, і йому вколють у кров Бог зна що, та щей власна тітка. А ми сидимо тут, та навіть не біжимо його рятувати...
Скринька була не такою й великою, але вдосталь щоб налякати. На ній були візерунки, та безліч Королівських знаків. Нік обережно почав відкривати її. Його руки трусилися.
— Бля... - Нік чуть не відкинув скриню, як подалі від себе.  
— Мін, не дивися ! - Звісно ж я не послухалася та заглянула. Боги.... Там лежала рука.... Точніше ціла рука.... Мене не охопила відраза, чи щось на кшталт цього. Мене охопила буря із емоцій.. Я була дуже розлючена. Я хотіла спалити ту сучку нахрін. * Знаю лаятися це жахливо, але в цій ситуації це припустимо... *
— Мін твої очі ! - Я віддала скриню тому чоловіку, а сама підбігла до дзеркала яке находилося в тронному залі. * Не знаю навіщо тут це дзеркало, але нехай, зараз не до нього...* Я дивилася на себе... Я чорт забирай дивилася на себе, а в відображенні бачила зовсім іншу людину... мої очі... * — Очі змінюються під час гніву, або сильних емоцій..* У моїй голові лунали слова Ноя... Я згадала усе, що він розповідав про мітки та очі... Зараз я скоріш за все зла.. Та ні я в біса розлючена. Я готова спалити королеву.. Я готова зробити так щоб її вени горіли по черзі.. Щоб біль був пекельним та довгим... Вона заслужила на довгу смерть..
— Мін... - Я оглянулася на голос. Нік уже підійшов до мене та обійняв.
— Усе гаразд.. Усе буде добре... - Я хотіла в це вірити... я дуже хотіла вірити... але це було складно..
— Тут є мітка! - Чоловік який приніс нам цю коробку, окликав нас та за мить ми уже стояли біля нього. Він дістав обережно руку та показав нам пальцем на мітку. Рука уже починала розкладатися, але шрами та мітки були помітні. Вона була схожа на мітку воїна. 
« — Я вмію міняти свої мітки на інші, та приховувати їх...» - Чорт... Ноєве вміння... Мурашки кинулися моїм тілом. Теоритично це міг бути Ной... Однак чи його вміння могло втриматися після смерті... Думки щосили навіювалися, а тривога зростала. Мені було важко думати що це могла бути рока Ноя... Чи якогось іншого Маківця...
— Це..
— Ні Мін, це не те що ти думаєш ?
— А що я думаю ?
— Ти думаєш що це рука Ноя... По твоїм очам усе видно..
— Вони досі світяться ?  - Нік махнув головою. Чоловік поставив руку назад у скриню, але рука там довго не простояла. Нік схопився за неї, та завмер. Здається він скористався чарами.. В його очах час від часу світилися зіниці.
— Нейд.
— Що? - Нік поставив руку на стіл, і сам присів на канапу. Була тиша.. Від цієї тиші ставало моторошно. Я чула як бʼється Нікове серце.
—  Це рука Нейда..
— Якого.. лисого..
— Я не відчував нічого.. Я відчував тільки Нейда та його відбиток... Однак я не можу скласти пазл у своїй голові.
— Лист!  - Погляди зупинилися на мені. — Листт!!! У скрині є ще лист !  - Чоловік який знаходився найближче до скрині, витягнув із неї клаптик паперу. Цей клаптик він простягнув мені..
— Я не... можу .   - Я віддала клаптик паперу Нікові. Його погляд був навпровчуд спокійним, але по ритму його серця я б цього не сказала. Він почав читати у голос.
— Дорогі сусіди.. Що ж ви знову вступили на мою землю.. І ви за це поплатитеся. Звісно ж я отримала те що хотіла... а я хотіла в цьому житті безліч усього. Особливо дістатися до Королівської крові Максадонця. І ось вдача повернулася до мене. Принц сам прибіг.. та ще й так гарно попав у пастку. З ним я можу робити усе що захочу! І хочу вас запевнити, якщо ви підете по нього - то поплатитеся своїм життям. Я готова вас начепити на гілля, та щоб злі мешканці закидали вас каменюкою. Вас не будуть годувати та навіть не дадуть води, я впевнена що ваша смерть пройде не швидко . Вона буде довга та жорстока. Я б вас із радістю катувала, як і вашого друга який полюбляє плюватися де не потрібно. Доречі його руку ви сьогодні отримали. Надіюся ви раді моєму подарунку. Не скажу що відірвала його аж від серця, однак можу запевнити це далося мені не легко. Якщо вам дуже сподобалося та ви захочете ще, я б могла відправити вам його серце чи може навіть цікавіший орган. А що ж бо, я збоченка.. Якщо у вас на думці проминає що він живий, хочу вас образити. Він мертвий, і мертвий ще від того дня коли ви сховалися у його голову..
Щось ми відійшли від теми, цей лист просто застереження вам на майбутнє. Жодного вояки на моїй землі... Я не хочу марнувати свої сили на безглузду боротьбу в якій всеодно переможу. Доречі особисто б хотіла привітатися із тобою Мекса.. і водночас попрощатися. Досі не можу зрозуміти  чому ти тримаєш свого язика за зубами та не розказуєш правди. Ти ж у нас ще та язиката. Чи у тебе немає часу бо ти трахаєшся із травником. Ох повір я дізналася так багато.. що тобі й не снилося..
Я уже століття чекаю коли усі дізнаються про істинну Доніссу цього світу. І ще століття зачекаю. Просто дуже б хотіла побачити як із твоєї голівки спадає корона та руйнується королівство. Здається я витратила на вас занадто багато чорнила, тому... Бувайте. Надіюся побачитися як найшвидше!
Ваша люба Королева Ларсадоніі.

Здається мої очі знову залилися світлом.. Вона вбила Нейда... Вона втримує Ноя, і ще й грозиться що поколить нас на шпільки..
Вона дурна якщо б не подумала що ми вирішимо врятувати Ноя. А ми його врятуємо.. але я залишу їй опісля цього не аби які шрами, а ще краще вбʼю її. І чорт забирай яка ще істинна Донісса цього світу.. Ной полюбляв мене так називати, але... це означає зовсім інше.. І що приховує Мекса.. Здається цей подарунок мав дійти прямо до неї, а ми перервали його. Одна цю тишу після прочитання перервав Нік.
— Негайно відправте це Королеві, і не згадуйте що бачили нас ! Взагалі не говоріть що відкривали це! Робіть що хочете тільки не подавайте вигляду !!!
— А ви ?
— Мені потрібно побути на одинці.. - Це було дуже навіть очікувано. Його батько крутить роман із матірʼю найкращого друга, і зараз це дізнаються усі.. Такі плітки розносяться швидко. Мені шкода Ніка.. Він втратив друга, точніше двох, та батька..  А згодом втратить і самого себе..