Кохання та Кров

32

МІНА
Я прокинулася, з відчуттям пустоти. Я довго дивилася у стелю, а потім відчула що рука Ноя більше не лежить на мені. Я глянула у бік ліжка, і там нікого не опинилося. Пустота. Ось що я відчувала - ось чому я такою прокинулася. Звісно він міг прокинутися раніше за мене, та піти наприклад снідати або провірити Ніка, але я цьому не вірила. Він ніби то навмисно, покинув мене раніше не даючи з ним попрощатися.. не даючи його поцілувати... не даючи мені шансу завернути його назад. 
— Ти уже закінчила думати про Ноя? 
Мої роздуми перервав голос який лунав із дверей. Як він міг взагалі дізнатися що я думаю саме про Ноя... Проте це було навіть дуже логічно, я весь цей час тримала його подушку у руках та дивилася на місце де він зазвичай спав.. Чоловік біля  дверей ввійшов, але зупинився біля порогу, вагаючись зайти. Це був Деймон..
— Ти одягнена?
— Так. - після цієї відповіді він остаточно зайшов у приміщення. По його вигляду я б сказала що він не спав зо тиждень.
— Слухай, ми прямо зараз відправляємося у Максадонію, тому.. Збирайся.
Я кивнула головою. Коли чоловік збирався виходити, я дещо запитала.
— З Ніком  все гаразд ? - Він подумав, та сказав.
— Думаю більш ніж гаразд, але йому потрібно ще відновлюватися.
— Він їде з нами?
— Так звичайно !
Деймон вийшов, а я почала збиратися. У мене загалом не було так багато речей, тому дещо я позичила у Ноя. Чорт він обожнює коли я беру його речі — А я обожнюю його речі. Тому ми співпали у цій думці, і не викликали кравчиню для пошиття жіночого одягу. Ненавиджу сукні, та усе що з ними повʼязане.
Уже через хвилин десять я була у зборі, та стояла на вулиці очікуючи Ніка. Він йшов дуже повільно, та із допомогою свого батька. Нік прям таки опирався на батька, по його вигляду я б сказала що йому було дуже складно навіть ходити. Батько допоміг йому залізти на воза. Ну а згодом я приєдналася до Ніка, а Деймон сів за скоту, хоча правильніше тепер буде казати коня. Ми їхали троє.. із нами більше нікого не було, і це було навіть дуже дивно.  По дорозі мене ловили спазми болю. Я не розуміла чому моя голова готова розламатися в щент. А Нік тим часом спав, неодмінно я також піддалася цій спокусі та заснула.

НОЙ
Я поцілував її  у маківку, перед тим як піти. Вона так солодко спала... що я не осмілився її розбудити. Можливо коли вона прокинеться вона буде мене ненавидіти, але так потрібно. Через години три вона поїде до столиці, а я уже буду у мертвому лісі.
Моє серце розривалося... я не хотів її покидати навіть на хвилину, але й не хотів втрачати друга.. Я розумів, що кілька днів і ми знову будемо усі разом, знову наше тріо «Н» та моя Міна. Боги я її кохав найбільше в цьому світі. Ще із самого першого дня нашої зустрічі . Я навіть іноді думаю, що я її не заслуговую. У моїй голові тільки вітер, я дуже неочікуваний, а вона... Вона неймовірна. Покидати її важко, але я неодмінно повернуся, і тоді уже не покину її навіть на секунду.